Сделайте 8 или 7 (если можете сделайте все

я дуже люблю читати казки. в них розповідається про цікаві події та пригоди, діють фантастичні істоти, звірі набувають людських рис, використовуються магічні предмети. щоб поринути у казковий світ, треба мати багату уяву. тож казки розвивають нашу фантазію. без неї не уявиш ані чарівну жар-птицю, ані багатоголового змія-горинича, ані бабу ягу, що літає у ступі. у казці завжди відбувається боротьба добра і зла. добрі казкові герої обов’язково виходять переможцями, які б перешкоди їм не доводилося долати. герда із казки данського письменника г. к. андерсена «снігова королева» подолала величезну відстань, незважаючи на небезпеку, в пошуках свого названого брата кая. здавалося б, що може зробити одна маленька дівчинка?

але добре серце герди притягує до себе інших добрих людей та звірів. їй і лісовий ворон та ручна ворона, і принц та принцеса, і північний олень, і лапландка та фінка. навіть маленька розбійниця добрішає поруч із гердою. ця героїня андерсена вчить нас доброти та відданості, доводить нам, що любов і мужність сильніші за злі чари. тепле серце маленької дівчинки виявилося дорожчим за багатства бездушної снігової королеви та владу над усім світом.

у казках про тварин у вигляді звірів зображуються люди. за образів звірів казка вчить, як не слід чинити зі своїми ближніми. в російській народній казці хитра лисиця вигнала зайця з його хатинки, коли її крижана розтанула. та хоробрий півник виселив руду з зайчикової хатинки і залишилася вона ні з чим. так лисиці й треба, щоб не зазіхала на чуже добро!

казка вчить нас, що справедливість рано чи пізно візьме верх над кривдою. довго довелося терпіти знущання мачухи бідній пасербиці із німецької народної казки «пані метелиця». та все ж таки настав і їм кінець. справедлива пані метелиця нагородила обох сестер по заслузі. добру й працьовиту пасербицю вона озолотила, а заздрісну й ледачу рідну дочку облила смолою.

«инвалид - не инвалид… люди так не делятся», - вот проблема, поднятая автором.

с первых строк текста понятно, что л. улицкая сочувствует своему герою. ей жалко мальчика геню, отторгнутого во дворе и в школе из-за его нелепой фамилии, отсутствия отца, а главное – из-за инвалидности. но как   радуется автор тому, что мальчик смог наладить отношения со сверстниками, которые оценили талант гени и, не обращая внимание на его недостатки, с радостью приняли его в свою компанию.

  л. улицкая считает, что люди не должны делиться по принципу «инвалид – не инвалид».

я полностью разделяю точку зрения автора, так как считаю, что инвалиды - такие же люди, как и все, сильные и слабые, талантливые и не , они также испытывают минуты падения и минуты торжества.

ярким примером сказанному является судьба л.бетховена. после тяжелой болезни он полностью потерял слух, но закончил «третью симфонию» и написал оперу «фиделио», которая с небывалым успехом шла в лучших оперных театрах вены, берлина и праги.   в течение десяти лет бетховен без устали   создавал сонаты, реквиемы и оперы. его слава в то время достигла небывалого масштаба. никто не обращал внимания на его недостаток. все восторгались и восторгаются талантом гениального композитора.

и в наши дни инвалиды являются для нас примером мужества, стойкости. вспомним четырехкратного паралимпийского чемпиона ирека зарипова. несмотря на то что он в аварии потерял ноги, юноша смог закончить учебу, начал упорно тренироваться и достиг всемирного признания в таких сложных видах спорта, как лыжные гонки и биатлон. у и.зарипова прекрасная семья, масса друзей, поклонников, и никого из них не смущает то, что зарипов –инвалид.

таким образом, могу сделать вывод, что мы не делимся на инвалидов и не инвалидов, так как все равны. мы обязаны ценить человека по его внутренним качествам и способностям.