Підкіньте ідею? твір роздум на тему яку людину можна назвати щасливою

важко описати що таке щастя взагалі. це, напевне, той стан душі коли   світ навколо   в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, і просто усвідомлювати, що в  наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим. 

    у оповіданні олекси стороженка “скарб” щастя само прийшло до лежня павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення павлуся. а от в оповіданні “цвіт щастя” б.лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати   загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. вже сам пошук робить його щасливим.

        отже, не мою думку, щастя - це найцініший скраб, і звичайно ж воно не приходить саме, а дістається часто важкою працею.

що таке на світі щастя? частенько чуєш , люди кажуть: отой щасливий.глянеш на того щасливого, а він тобі показує на іншого, а сам жалкується на свою недолю.зовуть щасливих і тих, що у весь свій вік нічого не дбають, але людину можна назвати щасливою тоді, коли в неї є друзі, які підтримують її у скрутну хвилину.вона з ними може розділити горе і радість. коли сідаєш вечеряти за стіл де вся родина піклується про тебе з любов'ю.о тоді і не потрібно більше нічого!

автор:   в. симоненко

рік:   1981 (вийшов друком)

жанр:   ліричний вірш (колискова)

вид лірики:   громадянська

провідний мотив:   любов до матері й батьківщини

віршовий розмір:   хорей

тип римування:   суміжне

форма оповіді:   монолог

тема:   відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі

ідея:   уславлення материнської любові до дитини; матір, як і батьківщина, єдина для кожної людини, а вибрати їх не можна

художні засоби  

повтор: можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину.

епітети:   «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі».

метафори:   «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прийдуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть». порівняння:   «лебеді, як мрії».

Спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного. алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад,  лев   — сила, влада чи царювання).