Твір на тему , , що я взяв для себе з повісті плалентик, ,

твір "планетник" вчить кожного  виховувати у собі   бережливе ставлення до природи та   її краси, прищеплювати з самого дитинства   риси чуйності, доброти, відповідальності за доручену справу. хлопчик, залишившись самотнім через негативне ставлення сільських дітей до нього, знайшов порозуміння і підтримку у природі. тому, я  вважаю, що людина і природа міцно взаємопов’язані між собою. і ми повинні    сприймати природу не тільки очима, а й душею, серцем.

ми повинні наслідувати планетник і робити все для збереження природи. ніколи не можна ображати ні рослинки, ні тваринки, тому що вони теж живі.  «він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чогось призначене. навіщо ж його мучити й нівечити? ».  про це також говорить багато повір"їв і прикмет українського народу, які так старанно вивчав сам планетник.

для планетника головним є  збереження природи, її краси і ми маємо брати з нього приклад для власних вчинків. для того  « жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».

"наталка полтавка" — "світла незаймана квітка народної поезії". написана п'єса майже 180 років тому, але й досі чарує нас своєю красою. максим рильський сказав, що "таємниця живучості "наталки полтавки" в глибокій сердечності, у немеркнучім і чистім, як день, сяєві життєвої правди".  і я відчула цю сердечність і чистоту, сяйво людської душі, відданість великому коханню в образі наталки. це моя улюблена героїня п'єси.  наталка — проста українська дівчина. всі характеризують її як добру, розумну, дотепну. "золото — не ді" " трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить", — так сказав про наталку сільській виборний. у селі всі матері ставлять своїм дочкам за взірець наталку.  про себе наталка співає:   не багата я і проста, но чесного роду,  не стижуся прясти, шити і носити воду.  мені наталка своєю глибокою вірністю у коханні. чотири роки не має вона від милого жодної звісточки, але продовжує його кохати, чекати. чотири роки жде не діждеться вона повернення свого милого петра: петре! петре! де ти   я тебе любила і тепер   вернися ж до мого   до наталки постійно сватаються і волосний писар, і дяк, і підканцелярист, і "многії другії". але вона "многим женихам піднесла печеного гарбуза". мати горпина терпилиха не схвалює цього. щастя мати і дочка розуміють по-різному. терпилиха не спроможна терпіти злиднів, на її думку, краще вмерти, ніж жити в бідності.  сватався до наталки і багатий возний. розумна, з почуттям власної гідності, наталка відповідає:   гріх вам над бідною дівкою глумитися!   моє багатство єсть моє добре ім'я.  наталка хоче жити за велінням серця: "серце не вважає, — співає вона, — кого раз полюбить, з тим і помирає".  мати постійно плаче, дорікає наталці. і наталка задля спокою матері вирішила подати возному рушники. вона і досі любить петра, але каже ненці: "я покорюся вашій волі, перенесу своє горе, для спокою матері треба все перенести". як треба було шанувати свою матір, щоб піти на таке. це драма серця полтавки. наталка розуміє, що це не принесе їй щастя, тому що коли бідна дівчина стане дружиною багатого, то "така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою".  для наталки сім'я — це єднання двох сердець: "жити люб'язно і дружно, бути вірними до смерті і один одному".  наталку полтавку покохав чесний, працьовитий, безкорисливий, здатний на самопожертву заради іншої людини петро. смілива, рішуча дівчина каже: "не треба лиш грошей твоїх. вони мені не . но бідою нашою не потішаться вороги наші і моїй жизні конець "  возний зрозумів, яке сильне, палке почуття у петра з наталкою і він відступився: "я одказуюсь од наталки і уступаю петру во вічноє і потомственное владініє з тим, щоб зробив її благополучною". з'єдналися два люблячих серця. терпилиха благословила молодят на подружнє життя.  одна з виконавиць ролі наталки сказала: "наталка котляревського — це гімн великому коханню, цей образ буде приваблювати ше не одне покоління " я згодна з цим висловом. наталка приваблює нас духовною красою, щирістю, пісенністю, вмінням любити, бути вірною своїм почуттям. 

Хлопчик-зірка ріс й виховувався вкупі з дітьми лісоруба. дитина росла дуже красивою. зачарований своєю красою, він знущався і виставляв на сміховисько усіх, хто був негарний. проте ця врода обернулася йому на шкоду, бо виростав він гордий, себелюбний і жорстокий. він не тільки не мав співчуття до нужденних, сліпих, калік, а ще й кидав у них камінцями та проганяв. він виколов очі кроту, підрізав крила птахам, вбив білочку. але одного разу він сам перетворився на виродка з обличчям жаби, коли відмовився від матері, що прийшла до нього у вигляді жебрачки. це було покарання за його гріх.три роки бродив хлопчик-зірка по світлу, шукав матір. і ніде він не зустрічав ні любові, ні милосердя. усі обходилися з ним так само, як колись він сам поступав з іншими. та всеж хлопчик-зірка заслужив щастя. пізнавши страждання, він навчився співчувати горю інших, він став милосердним.