Написати 5 тестових запитань до твору сім*я дикої качки, до кожного запитання 4 варіанта відповіді із них 1 правильне

 

яким можна назвати вчинок юрка стосовно сімї дикої качки 

1.він вчинив правильно

2.він вчинив неправелино.

3. незнаю 

4.

2відповідь правельна

 

 

добре чи погано вчинила тося, відпустивши каченят на волю

1.недобре 

2.добре

3.неоприділилася

 

  2 правелине

 

 

 

 

  чи дружать юрко і тося?

1.так

2.ні 

3.недуже

4.вони найкращі друзі

 

  4 правельна відповідь

 

 

 

 

  чи розумів юрко що він вчинив жорстоко з каченятами?

1.ні

2незадумувався

3так

правельна відповідь 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Остап вже під час навчання в бурсі став проявляти твердість і відважність. Йому не подобалося вчитися і він кілька разів тікав з академії до Запорізької Січі. І лише погрози батька Тараса відправити Остапа в монастир примусили його повернутися до навчання і старанно довчитися. Крім того, Остап був гарним товаришем, терпів усі покарання і ніколи не зраджував своїх. Остап відрізнявся добродушною вдачею, але у нього не було такого гнучкого розуму, як у Андрія.

На відміну від Остапа, молодший брат Андрій «мав почуття трохи жвавіші і якось більш розвинені. Він також кипів спрагою подвигу, але разом з нею душа його була доступна іншим почуттям», в тому числі і коханню. Любов дуже рано закралася у душу героя і коли одного разу Андрій зустрів прекрасну дівчину, одразу ж без пам’яті в неї закохався. Саме кохання у майбутньому зіграло трагічну роль у долі цього справного козака.

У перших боях з ворогом і Остап, і Андрій проявили звою незвичайну козацьку завзятість, вміння і хоробрість. «О! та це буде з часом добрий полковник!» – Говорив Тарас Бульба про Остапа. Не менш радів Тарас і молодшому своєму синові – Андрієві: «І цей добрий – ворог би не взяв його! Вояка! Чи не Остап, а добрий, добрий також вояка!».

Але життя дружніх братів і їх батька змінилося, коли Андрію довелося випадково дізнатися, що в оточеному козаками місті живе його кохана, яку він згадував кілька років, знаходячись у Січі. Заради неї Андрій перейшов на бік ворогу, свою Вітчизну він проміняв на кохання, яке стало для нього миліше Батьківщини, батька, брата і товаришів.

Саме в цьому і проявляється фатальна відмінність між старшим і молодшим братом. Якщо сенс життя Остапа полягав у захисті православної віри і Вітчизни, у служінні козацькій справі, то для Андрія головним у житті стало веління його серця.

На жаль, обох братів чекає майже однакова трагічна доля. Андрій, який під час битви на боці ворога зустрівся з Тарасом, гине від батькової кулі: «Чим би не козак був? І станом високий, і чорнобривий, і рука була міцна в бою! Пропав, пропав безславно, як підла собака!» – такими словами батько прощається зі своїм молодшим сином.

А Остап помирає як справжній герой. Потрапивши у полон до поляків, він пізнає усі муки жорстоких знущань, але зустрічає смерть з мужністю і гідністю.

Отже, рідні брати, які однаково виховувалися, згодом стали кровними ворогами. Але у обох у них була сильна воля і мужність. І Остап, і Андрій були хоробрими людьми і віддали своє життя заради того, що захищали.

«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»; «А тут знову — як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! Серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! Господи! Коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді й я Гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? Сам куплю у Смоквинова землю. Аби тілько гроші…»