Нужно написать текст на тему " моє призначення у житті" по творчеству васмлия симоненко

призначення.як зрозуміти що, воно моє? хтось знає точно чого йому треба, а хтось ні? як знайти, той,  свій шлях?

по-перше, це  можливість займатися тим, до чого лежить душа.

знання призначення є  приймати правильні рішення.  у кожного з нас є джерело внутрішньої мудрості - наш внутрішній компас. визначаючи своє призначення, ми одночасно відкриваємо доступ до цього джерела.

щасливий той, хто вміє жити, орієнтуючись не на якісь зовнішні очікування і стереотипи, а на свій внутрішній стандарт. це може бути внутрішнє відчуття гармонії, задоволеності, спокою, відчуття себе частиною чогось більшого. наприклад, в мені це почуття живе у вигляді відчуття мільйона можливостей, гри, творчості! коли те, що ви робите в житті, погоджено з вашим призначенням, ви знаєте, що перебуваєте в гармонії з собою і світом, який вас оточує.

  тим не менш, все, що вам потрібно знати - це те, що воно вже у вас і чекає, коли ви його відкриєте!

Це: характеристика запорізького козака і зовні, й за внутрішніми якостями запорізькі козаки загалом являли собою характерні типи своєї народності й свого часу. за описом сучасників, вони були здебільшого зросту середнього, плечисті, ставні, міцні, дужі, з лиця повновиді, округлі й від літньої степової спеки смагляві. з довгими вусами на верхній губі, з розкішним оселедцем, або , на тім’ї, у смушевій гостроверхій шапці на голові, вічно з люлькою в зубах, питомий запорожець завше дививсь якось похмуро, вниз, спідлоба, сторонніх зустрічав спершу непривітно, відповідав на запитання вельми неохоче, але затим м’якшав, обличчя його поступово під час розмови набувало веселого вигляду, жваві проникливі очі займалися блиском вогню, і вся постава його дихала мужністю, звитягою, завзятою веселістю й неповторним гумором. у внутрішніх якостях запорізького козака помічалася суміш доброчинностей і вад, завжди, втім, властива людям, які вважають війну головним заняттям і головним ремеслом свого життя: жорстокі, дикі й безжальні щодо своїх ворогів, запорозькі козаки були добрими друзями, вірними товаришами, справжніми братами у стосунках одне з одним, мирними сусі до своїх соратників за ремеслом, українських і донських козаків; хижі, кровожерні, невтримні на руку, нехтуючи будь-які права чужої власності на землі ненависного їм ляха чи бусурмана, запорізькі козаки у себе вважали звичайну крадіжку якогось батога чи пута страшним злочином, за який винного карали на смерть. світлий бік характеру запорізьких козаків складали їхня благодушність, нескнарість, щедрість, безкорисливість, постійність у дружбі, яку так високо цінували в запоріжжі висока любов до особистої свободи, за якою вони надавали перевагу лютій смерті, ніж ганебному рабству; глибока повага до старих і заслужених воїнів і взагалі до всіх «військових ступенів»; простота, помірність і винахідливість, при потребі, в побуті чи в різних безвихідних випадках і фізичних немочах. до захожих і заїжджих людей запорозькі козаки завжди були гостинні й привітні. на війні запорізький козак відзначався завжди розумом, хитрістю, вмінням у ворога «виграти вигоди, якнайшвидше на нього напасти й несподівано заманити», вражав ворога великою відвагою, гідною подиву здатністю витримувати найтяжчі випробування й жах смерті.                                                                   для того щоб налякати чи пригрозити ворогові, запорожці нерідко самі поширювали про свою силу й непереможність неймовірні розповіді й примушували вірити в те інших. у вільний від походів час запорозькі козаки любили, лежачи на животах, побазікати, послухати розповіді інших, тримаючи при цьому в зубах коротенькі люлечки. бувши високими шанувальниками пісень, дум і рідної музики, запорожці любили послухати своїх боянів, сліпців-кобзарів, нерідко самі складали пісні й думи і самі бралися за кобзи, які були в них улюбленим музичним інструментом.

Людина хоч раз у житті замислюється над вічним питанням: для чого вона живе? адже ніхто не з'являється на світ випадково — у кожного своє призначення. хтось стане всесвітньо відомим художником і буде дарувати людям прекрасні шедеври, хтось — геніальним ученим, який рухатиме науково-технічний прогрес, хтось — лікарем, який рятуватиме людські популярні зірки й ті, чиє ім'я ніколи не прославиться, міністри і двірники, генерали і рядові, — усі щодня так чи інакше впливають на хід подій, змінюючи історію. тому дуже важливо зрозуміти власне призначення: тільки тоді можна принести користь іншим людям і відчути справжнє щастя від того, що життя проходить недаремно.