Якою повинна бути дружина державного діяча, що значить служити богу і хотяби на полтора сторінки іть

дружина державного діяча повинна бути вихованою,рішучою,небоятися своєму чоловікові.вона повинна відповідати статусу свого чоловіка,бути розумною,гарною.також вона неповинна забувати свою батьківщину,як роксоляна вона вимагала в султана щоб його військо не нападало на україну доки він на троні.дружина державного діяча повинна бути готовою морально та етично,готовою навчатися чомусь новому.такою була і роксоляна вона не зламалася,навіть коли її викрали перед самим одруженням,вона і далі навчалася новому в чужій країні.

 

 

 

перевір і розставиш далі розділові знаки я поспішав.

                мій    4 життєпис я народився на планеті фігуркія в галактиці скельце. і мешкаю я не далеко від міста фігурація, на березі річки фігурянка у селі склянівка.     будинки у нас схожі на скляні стіни, які лабіринт. кожна сім’я має своє віконечко (квартиру). моя сім’я живе у віконечку під №2012. з нашої квартири видно, як встає та сідає вогничок (сонечко), та як світиться дзеркальчик (місяць).         одного разу наці астронавтики вирішили побувати в інших галактиках. мені також дуже хотілося побачити, а що там далеко, далеко… і от я вирішив заховатись в ночі на космічному кораблі і полетіти разом із космонавтиками , так і зробив.         от я вранці і дивуюсь де це я, але потім пригадую, що я втік з дому. напевно, моя мама хвилюється та місця собі не знаходить, неслухняний же я, але таки ж хотілось у космосі побувати.       а тим часом поки я роздумував космонавтики готувались до посадки та вибирали на який будинок у місті вінниця краще сісти. і вирішили приземлитися на магігранді тому, що там було стільки вікон… і я жив поки не виходила з цьоїж споруди дівчинка на ім’я настя з відкритим блокнотом. я туди й заскочив. отак я й опинився на цій планеті і живу тут до тепер…                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   завжди задоволений собою                                                                                                                                                                                                     ха - еф

Туман над світом впав і все закрив. таку чарівну казку нам який же дивний світ! як тут красиво! туман все застелив — насправді диво. скупався світ в росі і спочиває. увесь блищить, в промінні сяє! на пелюстках роса, немов перлини, це диво і краса — все для людини. тому що лиш вона красу сприймає, бо ж серце чарівне людина має. уміє казку бачити, спостерігати і добрі почуття в душі плекати. наступна кожна мить її дивує. ну, а природа дивину дарує і радує, й тривожить, надихає нас. то ж усміхніться квітам! в добрий час! у всякого своє лихо, і в мене не тихо, хоч не своє, позичене, а все-таки лихо. нащо б, бачся, те згадувать, що давно минуло, будить бознає колишнє — добре, що заснуло. хоч і яр той, вже до його і стежки малої не осталось; і здається, що ніхто й ногою не ступив там, а згадаєш, то була й дорога з манастиря мотриного до яру страшного. в яру колись табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали. у яр тойді сходилися, мов із хреста зняті, батько з сином і брат з братом одностайне стати на ворога лукавого, на лютого ляха. де ж ти дівся, в яр глибокий протоптаний шляху? чи сам заріс темним лісом, чи то засадили нові кати? щоб до тебе /356/ люди не ходили на пораду, що їм діять з добрими панами, людої , з новими ляхами? не сховаєте! над яром залізняк витає і на умань позирає, гонту виглядає. не ховайте, не топчіте святого закона, не зовіте преподобним лютого нерона. не славтеся царевою святою войною. бо ви й самі не знаєте, що царики коять. а кричите, що несете і душу і шкуру за єй-богу, овеча натура; дурний шию підставляє і не знає за що! та ще й гонту зневажає, ледаче ледащо! « не воины — розбойники, воры. пятно в наший » брешеш, людоморе! за святую правду-волю розбойник не стане, не розкує закований у ваші кайдани народ темний, не заріже лукавого сина, не розіб’є живе серце за свою країну. ви — розбойники неситі, голодні ворони. по якому правдивому, святому закону і землею, всім даною, і сердешним людом /357/ торгуєте? стережіться ж, бо лихо вам буде, тяжке дуріть дітей і брата сліпого, дуріть себе, чужих людей, та не дуріть бога. бо в день радості над вами розпадеться кара. і повіє огонь новий з холодного яру.