Твір-роздум мої міркування про чарівну силу кохання(за повістю осипа назарука роксоляна

просто напиши что с настоящей любви можна добится всего

Чмтаючи  твори шевченка,можна чітко  визначи  їх  філософію,мислення  автора,його  думку.його  філософія  глибоко  індивідуальна,вона на  пряму  стосується  україни,її  тодішнього  життя.шевченко  показує  щирість,чистоту  і  безкорисливість  душ: катерини,сестри  кріпачки,наймички.. філософія  тарасових  віршів,показує не  тільки  душі  його  героїв,а  його  власну,його  особисту  філософію.філософія т.шевченка виростає насамперед з конкретно-узагальненого ставлення до любові, надії і віри. саме з любові до україни виникає шевченківська філософія пробудження людської гідності.улюблений герой шевченкових поезій і картин — лицар народний, повстанець-, козак-запорожець, що виступає оборонцем рідного краю, носієм народної правди і честі. філософія  поета  -  це  система,в  якій показано  український  дух,віру,надію,любов,співчуття,людяність.тарасова  філософія  жила  і  буде жити!

Ні про що не турбуватися — значить не жити, а бути мертвим, адже турбота стан душі, а життя — це рух», — пише григорій сковорода. мені дуже подобається цей вислів. і справді, скільки людей у своєму житті хоча б раз потерпали через чиюсь байдужість. навіть у різноманітних державних кодексах пишуть: «злочинна бездіяльність». отже, бездіяльність також буває злочинною! на жаль, не всі це розуміють. часто прикро буває бачити, як хтось замість рішучих говорить: «моя хата скраю». до речі, у своєму зошиті, я знайшов схожий вислів льва толстого: «вечно бороться и метаться, а спокойствие — душевная подлость».  мене спочатку вразило те, що два зовсім різних за епохою та стилем творчості митці так схоже висловились. але потім я дійшов висновку, що існують деякі вічні цінності людського життя, які не залежать від часу чи якоїсь епохи. рух людської душі, невпинний духовний розвиток і творчий пошук — це одна з таких вічних цінностей.  «не все отрута, що неприємне на смак» — цей афоризм вчить нас не шукати тільки задоволень, а розуміти, що корисне не завжди приємне. це, наприклад, як гіркі ліки, що їх треба випити, аби одужати. існують, звісно, і духовці піки: робота над собою, над власними . бо це сприяє вдосконаленню, духовному зміцненню та «одужанню» від власних вад і комплексів.  «з усіх утрат втрата часу — найтяжча». цей вислів мені особливо подобасться. ніхто з наших сучасників не знає, якою людиною був григорій сковорода, але ми можемо створювати його образ із творчості мислителя. мені здаєтьеи, що цей афоризм надзвичайно характеризує автора як людину, що ні на мить їм припиняє вчитися, розвиватися та самовдосконалюватися.  не потрібні були сковороді слава й почесті, високі посади і багатства. він вважав життя за совістю, а головне в житті — залишатися самим собою, бути вільним і незалежним. великий філософ обрав шлях втечі від світу зла і свободи духу. у спокусливі сіті заради великого багатства «лакомства нещасного» сковорода так і не дався. він з повним правом заповідав написати на своїй могилі: «світ ловив мене, та не спіймав»".