Цитатна характеристика до образу остапа з твору "дорогою ціною"

  « стрункий й міцний, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю… » .13

 

2  «хай воно загориться без вогню й диму… втечу… піду за дунай, може, ще там люди не пособачились, - доводив …». 16

 

16  «не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… ех, піду, де воля, де інші люди, - доводив …». 20

 

  3  «се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала з батьківщиною, з усім близьким. але за хвилину віконце згасло, і він почув, як разом із зниклим світлом у його серці щось урвалось і село геть одсунулось од його. непомітно для себе зітхнув…». 29

 

5  «дивне почуття охопило груди: замість радості — сильнеє обурення стрепехнуло його істоту. в один момент відчув усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки». 22

 

18  «та хіба  сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? хіба його батько, мати, соломія, навіть дідусь його, що ходив у січ, а потім різав панів в умані,— хіба ж вони не стали такою худобою? ». 11

 

27  «ті билиці-казки про січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких   слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». 18

 

29  «і враз йому зробилось весело і легко. почувся на волі. молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю…». 21

 

23  «як живий буду, землю оратиму, житиму… все ж краще на волі, ніж під паном… ». 17

 

19  « теж не боявся смерті. йому тільки хотілось перед смертю побачити соломію». 6

 

22  «половина мене лежить на дні дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею… ». 7

 

4  « охоче підіймає сорочку і показує збасаманений синій хребет, де списана, як він каже, його життєпись: «оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля… кругом латаний… з тим і до бога піду… ». 19

 

  14  « несвідомо піддававсь їй. він біг за нею, хоч з кожним віддихом і рухом кололо його в грудях і нападали часом млості, а з-під руки, якою він затуляв рану, стікало щось тепле і мокре». 30

 

  8  « властиво, радий був соломії, лише ота несподіванка збила його з пантелику». 14

 

13  « стояв, вагаючись, але, бачачи молодицину упертість, вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати в кружок соломіїне волосся». 31

1. лупи та дай.

  2.ох,земелько,свята земелько-божа ти донечко! як радісно тебе загрібати докупи в одні руки.

  це те!

ответ:

твір, на мою думку, досить складний для сприйняття. сам франко в передмові до другого видання поеми визначив так її тему: мойсей помер тому, що народ не визнав його. це, як бачимо, не біблійна тема, хоч і побудована на біблійних мотивах.

я спочатку не зовсім зрозуміла сюжет поеми. перечитала її вдруге, потім втретє..і і ось що виявилося: в поемі відчутна двоплановість у висвітленні подій — біблійний матеріал передається реалістично. мойсей — це перша сюжетна лінія. друга — український пророк іван франко, лінивими і байдужими до долі рідного краю і онуків своїх. він простягає до нас руки з минулої епохи, волаючи: „встань! прокинься! пробудись! ”

мені так здалося, що, описуючи трагедію мойсея, якого не прийняв народ, і.франко мав на увазі і свою трагедію. ми знаємо з біографії, що іван якович не знав у житті ні спокою, ні достатку. він прагнув вирвати український народ з того стану, в якому той знаходився. , що думку мою підтверджує „пролог”, в якому два настрої. з одного боку, відчутний біль і сум за талановитий народ, а з другого боку — тверда віра в світле майбутнє народу:

та прийде час, і ти вогнистим видом

засяєш у народів вольнім колі

щоб зрозуміти дальший зміст поеми, необхідно добре знати біблійну її основу. франко не розповідає всього про життя мойсея, про наближення ізраїльтян до палестини.

у першій частині поет розповідає про депресію євреїв. мойсею вподовж 40 років “доводиться утримувати в євреях ентузіазм у пошуках обітованої землі, аж поки не виросло молоде покоління. йому нелегко вести бесіду з тими, хто не бажає тривалої праці й терпіння заради високих патріотичних ідеалів. проти нього повстають датан і авірон. настає момент, коли юрба діє всупереч здоровому глузду.

мойсей ігнорує ухвалу відступників, іде до священного каменя, щоб знову промовляти перед народом.

він розповідає людям, як дерева обирали собі короля. притча має алегоричний зміст і закликає громаду пробудитися, бо ієгова вибрав для єврейського народу іншу долю— бути охоронцем людської духовності, і цим належить пишатися.

датан звинувачує мойсея в зраді. мовляв, він вирвав євреїв з єгипту тоді, коли ті зростали кількісно і могли перемогти єгиптян. мойсей намір датана називає безумством і виражає впевненість у тому, що євреї за ним підуть на схід. проте юрба не сприйняла мойсея і прогнала його в пустелю.

мою увагу друга частина поеми. вона цікава тим, що в ній письменник показує людину сам на сам з собою. ми часто потрапляємо в такі ситуації і роздумуємо над своїм життям. щось переглядаємо, щось відкидаємо, щось планує так і мойсей, залишившись самотнім, веде боротьбу з собою.

объяснение:

М. Гоголь Не знайшовши у своєму оточенні позитивних характерів, здатних стати зразками для наслідування, Гоголь звернувся до минулого, до XVI—XVII століть. Майже дев'ять років він писав свою історичну повість "Тарас Бульба", що вийшла 1842 року. У цьому творі відбито епоху героїчної боротьби українського народу за своє національне звільнення. Центром визвольного руху стала Запорозька Січ, організація волелюбного українського козацтва, що знаходилася в середині XVI століття в пониззях Дніпра.Гоголь не приховав ні брутальності моралі, ні "лютості" запорожців, пояснюючи це тим, що час був жорстоким, "коли людина вела ще криваве життя одних військових подвигів і загартовувалася в ньому душею, не відчуваючи людства".Тарас веде життя, повне небезпек. Він здійснює бойові походи і проти турків, і проти ляхів. Нещадно карає польських магнатів за гноблення українського народу: "А Тарас гуляв по всій Польщі зі своїм полком... Багато побив він усякої шляхти, розграбував найбагатші і кращі замки". У повісті показано, як у вогні народної боротьби розпалюється могутнє почуття любові до батьківщини.повісті представлена широка картина народного руху, показано два ворожих табори: український народ і польську шляхту. Твір прославляє Запорозьку Січ, її дух товариства, оспівує прагнення-запорожців до волі, їхню відданість батьківщині. Посилаючись на історичну правду, Гоголь показує, що саме із Запорозької Січі виходили мужні хоробрі вояки, "горді і міцні, як леви!"Сам представник стародавнього козацького роду Гоголів-Яновських, письменник показав народ як велику силу, вперше у світовій літературі зробив його основним героєм художнього твору