Які риси я б запозичив у головного героя твору "блакитна дитина" твір роздум будь ласка дуже треба

у головного героя твору я б запозичила,самі найкріщі риси які внього є.адже яка людина б хотіла мати погані риси характеру.

я думаю,що у світі сучасних технологій певні християнські цінності мають важливе значення. адже є такі якості,які теперішньому суспільству морально розвививатись,а це є у всіх життєвих шляхах.

по-перше,серед християнських цінностей є такі,які були актуальні у всі часи. наприклад: доброта,взаємоповага, ближньому. без них люди будуть жорстокі і егоїстичні.

підтвердженням мого аргументу може бути твір п.мирного "хіба ревуть воли,як ясла повні.." головний герой твору зрікся всіх моральних,чистих якостей і став на шлях злочинця. чіпка забув,що означає бути людиною,а тому у великому необмеденому світі,зостався сам. наприкладі цього твору бачимо,що якщо людина зречеся моральних цінностей,то зречеся і щасливого життя,зрпчеся власної душі.

по-друге, у світі інформаційних тнхнологій просто необхідно залишатися людиною. кругом корисні і цікаві винаходи,телевізори,комп'ютери-усе це рухає світом уперед-це чудово,але у жодному з цих винаходів немає основного-серця.

у підтвердження своїх слів розповім про випадок в китаї- прогресивній державі, лідера у виготовленні новітніх технологій. країна цікава,сучасна,оновлена,але люди в ній наче не живі-холодні і байдужі. ідуть по вулиці у своїх турботах і не помічають,що комусь погано,хтось упав,хтось просто потребує . люди повинні йти вперед,але поряд повинні йти моральні якості,бо без них людська мораль занепаде.

отже,у інформаційному світі мусить бути душа,тоді людство проживе гідно,цікаво та з чистою совістю. хоч наша планета змінюється,удосконалюється,але є речі,які лишаються незмінними.

ответ:

объяснение:

михайлик – головний персонаж автобіографічної повісті «гуси-лебеді летять». таким чином автор згадує своє дитинство, коли йому було приблизно десять років.

михайлик – нащадок колишніх кріпаків, адже «народились мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними». родина була бідна, проте дружня, трудолюбива та людяна, коли «недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини». хлопчик з дитинства зазнав нужди, але це не зчерствило його дитячу душу. працьовита родина хлопчика завжди жила по-совісті, дід дем'ян заслужив неабияку повагу від односельців. спілкування з дядьком себастьяном, любою теж залишило добрий слід в душі хлопця. попри усі материні причитання чи «духопелики», михайлик відчував любов та піклування до себе з боку рідних. дід залюбки зробив йому власними руками іграшку, недоспаними ночами мати просила кращу долю для сина, батько в холодну пору носив хлопчика на руках до школи, навіть корову-годувальницю бідній селянській родині довелося продати, аби хлопець міг продовжити своє навчання.

в автобіографічній повісті автор уникає свого портрету, але з окремих фрагментів (ноги несуть, кучерява голова, мама називає клаповухим, схожість з вітряком, воєнний тривожний час для родини з нестатками) можна зробити висновок, що михайлик – це спритний та завзятий хлопчик худорлявої статури.

михайлик добрий, працьовитий, милосердний, щедрий, кмітливий, наполегливий, здібний, товариський. допитливість михайлика часто проявлялась у розмовах з дідусем дем'яном, дядьком себастіяном. багата творча уява зміцнювала єдність природи та душевного дитячого світу. звичайно, як і всі діти, любив побешкетувати, бо розбив ночовки на ковзанці, без дозволу заради книжки взяв з дому гарбузове насіння, хитро намагається уникнути материних докорів.

його гарні риси характеру відбилися у багатьох роздумах та вчинках. «охоче дідусеві, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом», - так згадує про себе автор. здібний хлопець у дев'ять років самотужки навчився читати. на жаль, без учительської поради, «немало проковтнув добра і мотлоху», коли казки навчили фантазувати, пробудили творчу уяву, натомість інші породжували дитячі страхи. мова персонажа колоритна та дотепна, багата на влучні вислови, приказки, гумор. він не лицемірить, не підлещується перед поповичем чи юхримом бабенком. товариський хлопець швидко заприятелював з дівчинкою любою, яка зі співчуттям поставилась до нього після смерті дорогих дідуся та бабусі. адже теж був добрим, небайдужим та милосердним. не ів гарбузового насіння для голодних жебраків з херсонщини, щедро ділився горохом зі зголоднілими однокласниками під час вистави. коли мати забрала каганець, проявив кмітливість, щоб уночі продовжити улюблене заняття – читання книжки. за жагу до навчання, старанність та наполегливість михайлик отримав похвалу перед батьками від учительки. «міг похвалитися, що мама одразу має школяра не першої, а другої групи».

образ михайлика переконує, що за будь-яких обставин треба залишатися людиною, не загубити милосердя та доброту, вірити у краще майбутнє і наполегливо йти до нього.