Доведіть або спростуйте думку: "життя лесі українки-подвиг" заранее

  лариса петрівна косач чи, як вона більше відома, леся українка, була дійсно великою жінкою. поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч — і це лише мала частина її обдарувань. леся українка була першою серед тих, хто розпочинав нову українську літературу, хто прагнув вивести її на світовий рівень, позбавивши ознак хуторянства, замкненості. проте ця жінка особлива не тільки своїм надзвичайним літературним обдаруванням — все її життя було подвигом, прикладом справжньої мудрості та незламності волі. читаючи лесини вірші, важко повірити, що писала їх тендітна, хвора жінка, яка довгі роки була прикута до ліжка страшною і на той час невиліковною хворобою — туберкульозом. ця боротьба за життя, за можливість реалізувати власні мрії та бажання розпочалося ще в дитинстві і продовжувалась тридцять років. проте нестерпні муки не зламали дівчину, не зробили її слабкою та безвольною, а навпаки, виховали надзвичайну силу волі, її мужності могли б позаздрити й дорослі чоловіки. хвороба позбавила лесю змоги вести нормальний спосіб життя, єдиною відрадою стала творчість, вірші, у яких не було ані слова нарікання на несправедливу долю, а відчувалась незламна воля, заклик до рішучих дій. "від часу "поховайте та вставайте, кайдани порвіте" україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст цієї слабосилої, хворої дівчини", — писав іван франко. власна хвороба зробила лесю чутливою до чужого горя, вона бачила тяжкий стан рідного народу і, як ніхто інший, бажала змін. та чи могла слабка дівчина достукатися до далеких володарів чи хоча б взяти в руки зброю? проте леся знаходить інший шлях — її зброєю стало слово. поетеса поставила свою творчість на захист знедолених, вона прагнула збудити свідомість народу, її слова надихали, закликали до рішучих дій: слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє! може, в руках невідомих братів станеш ти кращим мечем для катів. і лесини слова справді стали міцною зброєю, вони викривали всі жахливі діяння влади, говорили про зубожіння українського народу, звинувачували інтелігенцію у бездіяльності. леся українка не могла пробачити здоровим сильним людям їх пасивність, байдужість до горя інших. поетеса була впевнена, що слід сподіватись навіть без надії, що слід щось робити заради змін, навіть якщо це здається безглуздим: так! я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, буду жити! геть, думи сумні! важко уявити, яку внутрішню силу повинна мати людина, щоб, будучи приреченою на смерть, писати такі слова, стверджувати життя. поетеса зневажала сльози й жаль і, я думаю, мала на це повне право: якщо хвора дівчина не зламалася, не втратила віру в майбутнє, то здорові чоловіки, які прикривалися словами про марність будь-яких дій, виглядали поряд з нею просто жалюгідними. дійсно, життя та творчість лесі українки — це подвиг, приклад громадянської мужності. за своє коротке життя, більша частина якого була сповнена страшними муками, леся українка зробила стільки, скільки не може зробити й здорова людина, що прожила довге життя. у кожному рядочку її віршів відчувається любов до рідної землі, занепокоєність станом народу, але й щира впевненість, що зміни таки відбудуться, треба тільки рішуче діяти, а не лити сльози, сидячи на одному місці. громадянська лірика лесі українки — це не тільки її зброя, її внесок у справу визволення рідного народу, це ще і її щирий, сповнений любов'ю подарунок цьому народові.

 

Відповідь:

«Дружба- це найцінніший скарб!»

Навряд чи знайдеться людина, яка не замислювалась би про сутність дружби.

Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.

Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.

Отже, дружба - це найкращий скарб в світі!

Валентина ульянова  знаток  (373)  1 год назадідейно-художній аналіз:   вірш написаний 1911 року і за деякими джерелами є першим друкованим віршем павла тичини. 1911 рік - це лише період становлення майбутнього поета, як особистості, рік навчання в чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю чернігівщини. проте вірш засвідчив неабиякий талант майбутнього символіста.  вірш не належить до жодної збірки, пізніше входить до збірки „сонячні кларнети”.  за жанром – це шедевр інтимної лірики.  темою вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя, перших і тендітних емоцій відчуття кохання  ідейне навантаження вірша не чітке, тут змішані хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, отже, уславлення гармонії.  ліричний герой сповнений почуттів, він звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають відчувати те, що і він, він закликає до рішучості, проте сам, не виявляє рішучості, лише щира, закохана душа здатна бачити символічні образи природи, а закохані, очевидно, бачать спільні образи. і тому риторичне питання початку вірша трансформується в риторичне ствердження. ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній у своїх почуттях!   головних героїв тут цілий ряд. безперечно, спочатку варто відзначити кохану, яка абсолютно не візуальна, вона навіть бездіяльна, бо просто але і у своєму сні вона – це все для ліричного героя.  композиційно вірш поділяється на дві частини. обидві починаються риторичними питаннями. спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить, у другій частині простір ширшає – це вже гаї, вони сплять, але „все бачать крізь тумани”. простір враз стає – місяць, зорі а потім швидше звуковий образ ..”солов’ї” (цікаво, хто бачив вночі солов’ але як же вночі вони спі  навіть у такого красномовного лірика , як наш герой не вистачило слів виразити , як же вони співають: „а солов’ї ” красномовні три крапки, чи не так?   художні засоби , які наявні в цьому вірші традиційні для інтимної лірики. але головним, я вважаю – протиставлення. природа-людина, в даному контексті повна співзвучність. риторичне запитання, риторичне ствердження, звичайно ж, епітети, метафори. присутня синекдоха „дідугани” (дерева)  римування:   яскраво виражений чотиристопний ямб з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування паралельне (перевірте)  кохання не потребує слів, це надзвичайно тонке почуття, яке досить часто брудниться словами, пафосність тут недоречна, вона дратує. якщо вже і писати про кохання, то саме так, без од и дифірамбів на адресу об’єкта почуттів, а так просто и щиро, я повірила почуттям цього юнака, він досить щирий в них, коли кохаєш, то все навколо змінюється, оживає, і насамперед змінюєшся сам!