Дуже прошу іть)треба виписати художні засоби з вірша "коли ти муж, буть мужнім".автор шандор петефі.прошу вас )

Епітети  — мужній, кволий, сміливий, навісна. порівняння  — замовкни, як змовкає гроза за краєм гір; будь дубом, який гнеться під вітром, як трава. метафори  — пес недолугий — доля; лялькою на шворках в руках долі не будь; будь дубом, котрого буря з корінням вирива. з якою метою вони використовуються у вірші? (роблять поезію образнішою, яскравішою, мову вірша — точнішою, виразнішою.)

івоніка.

 

"і івоніки були дзеркалом самої доброти серця й " 

 

"його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…"

 

"гарна була земля.

івоніка любив її. він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.

як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."

 

марічка.

 

" у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і "

 

"одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."

"була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."

 

докія.

 

"її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."

 

"на неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом."

 

" все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких." 

 

я думаю по максимуму реалізуватися під час свого існування виходячи зі своїх здатностей(здатностей, даних тобі від природи, "бога" жити щасливо, приносячись користь всім живучої й одержуючи від цього подяка, у тому числі й грішми. найбільша насолода людині приносить його творчість, оцінена навколишніми(і знову ж один з матеріальних ознак оцінки - гроші), отже більше щасливий(точніше насолоджується життям) той, хто по максимуму творить(створює, приносить користь і т.д.) корисна справа людям й одержує від цього