Чому олеся з тексту "дивак" називають диваком ? або чому олесь - дивак

олеся називають диваком, тому що, він був не такий як усі. у нього була розвинена уява, він завжди мріяв. а коли на уроці вони мали малювати горщик, він завдяки своїй уяві, замисть цього він намалював дятла. через це всі називали його диваком.

Кобзареве слово "живе"    на мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. по-перше, поезії тараса григоровича шевченка - нашого кобзаря - є живими, бо беруть за душу. героям його віршів завжди співчуваєш. читаючи поезії шевченка, я ніби чую голос самого кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей. по-друге, хоча поезії шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". багато чого змінилося в україни з тих часів, коли жив і творив кобзар. багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. але шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "кобзар" - збірка поезій тараса шевченка. його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.

  і, мабуть, жодного разу не зрадив він обраній у житті ролі. відомо, що навіть велике кохання, яке несподівано прийшло в його життя, не змогло переінакшити філософа. так, сковорода пішов під церковний вінець, щоб об’єднати свою долю з дівчиною, яку палко покохав. однак в останню мить, збагнувши, що в такий спосіб зраджує свідомо обрану роль у світі, утікає з церкви. потім пояснив коханій причини такого вчинку, попрохав не тримати на нього в серці зла. до того ж чесно зізнався дівчині, що для неї життя з ним не було б щасливим, оскільки не уявляє себе біля родинного вогнища.він прагнув свободи і прагнув нікого в житті не обтяжувати собою. і в цьому розумінні разючий ось такий факт останнього дня перебування сковороди на цьому світі. за свідченнями сучасників, він був веселим і , обідав з друзями, читав їм свої твори. а по обіді вийшов з хати й став копати собі могилу. скінчивши ту роботу, зайшов до кімнати, переодягся в чисту білизну, підклав під голову торбинку зі своїми немудрими пожитками й рукописами й ліг на лавці, щоб уже ніколи не встати. кончина справді достойна імені великого філософа і його моральних настанов.так, сковорода в своєму щоденному житті втікав од світу, ревно беріг свою внутрішню свободу. в такий спосіб утверджував себе як людину, що живе за вимогами й правилами своєї філософії. але все його складне для розуміння існування має одне просте пояснення: навчительство людей, навчительство свого народу. позиція григорія сковороди і вся життєва поведінка філософа продиктовані його глибоко патріотичними переконаннями, відлуння яких вчуваємо в ось цих словах: «русь не руська бачиться мені диковинкою, подібно до того, коли б народилася людина з риб’ячим хвостом або з собачою всяк мусить пізнати свій народ і в народі себе. чи ти будь чи ти лях? ляхом будь. чи ти німець? німечествуй. француз? французюй. татарин? татарствуй. все добре на своєму місці і в своєму образі, і все красно, що чисто, природно, що не є підробкою, не перемішано з чужим по род