Моє улюблене оповiдання е.гуцало лось про людину i природу

            велике щастя для людини - користуватися благами природи, насолоджуватися її красою.

            здавалось би, життя скрізь прекрасне.охороняти ліси, гаї, сади - зелене багатство нашої країни закликає нас відомий український письменник євген гуцало.

              багато творів він присвятив природі. його оповідання лось наштовхнуло мене на роздуми про добро і зло.у лося багато ворогів: ведмідб, рись, вовк, а іноді й людина.діти рятували лося від шпичака вони керувалися благородними почуттями, бажанням нещасній тварині, в шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи. на мій погляд, хлопці здійснили героїчний вчиноу.вони хоч малі, але сміливі.

                збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті.ставлення людини до природи - це мірило людської моралі. справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спямованою на захист і примноження рідного краю.

 

 

 

 

 

 

Як багато різних смислів, значень, емоцій може вміщати одне-єдине слово! який невичерпної, незбагненною силою воно має! але тільки від нас залежить, у яке русло направити цю силу. адже словом можна завдати непоправної шкоди, образу, викликати роздратування і злість або принести величезну користь, подарувати радість і гарний настрій. кожен день ми спілкуємося з багатьма людьми. але чи завжди ми замислюємося над тим, що саме ми говоримо, які слова вимовляємо, що полягає в наших словах для іншої людини? звичайно ж, не завжди. всі ми схильні до сильному впливу настрої, самопочуття, тих чи інших життєвих ситуацій і обставин. і буває, що, розмовляючи з іншими людьми і відпові на їх запитання, звернення, ми кидаємо їм у відповідь перші прийшли на думку слова. а адже слово, якщо воно сказано, вже не повернеш назад.як часто буває, що, зовсім того не бажаючи, ми кривдимо близьких і дорогих нам людей. і всього лише тому, що зопалу сказали якесь грубе, неприємне, образливе слово. кілька слів – і розривається дружба, виникає нерозуміння, недовіру, образа. «та хіба я хотів його образити? ! – дивуємося ми після. – я не це мав на увазі! »але час минув, слова сказані, і часто буває вже багато чого не виправити. «я не так висловився», тобто сказав не те слово – а у співрозмовника без будь-якої, здавалося б, на те причини надовго зіпсувався настрій. ми образили людину, вселили в його душу смуток, злість, негативні емоції. а чи варто було? наскільки приємно буває зустріти людину, яка завжди налаштований позитивно, від якого завжди чуєш приємні, добрі слова, як би не було сумно в нього на душі, як би не хотілося йому в цей момент побути на самоті, уникнути спілкування. але ж всі ми живемо в суспільстві і повинні вміти жити і говорити красиво. наприклад, ми прийшли в гості до друга, а у нього в цей момент якісь неприємності, він погано себе почуває або у нього просто поганий настрій. ми можемо, звичайно, засмутитися самі, розвернутися і піти, залишивши одного наодинці зі своїми проблемами. але можемо – і повинні – вчинити по-іншому.ми можемо розділити з другом його турботи, сказати кілька приємних, підбадьорливих слів, спокійно обговорити ситуацію, що склалася. у більшості випадків вже цим ми дуже людині. добрими словами можна порадувати, прогнати поганий настрій, розвіяти сумнів і невпевненість. а радість, подарована іншому, подвійно повертається до нас самих. і ось вже більше веселих, привітних, щасливих людей! до тих, хто частіше говорить приємні, хороші, добрі слова, завжди тягнуться оточуючі. у привітних людей набагато більше друзів – справжніх, готових у будь-який момент прийти на , сказати гарне слово у відповідь, підтримати друга і розвіяти поганий настрій. таким людям живеться набагато легше, радісніше, цікавіше.ми часто говоримо один одному: «усього доброго», «удачі», «бажаю добра і щастя». і це не просте прояв ввічливості, в цих словах ми висловлюємо свою людську суть, вміння з розумінням і по-доброму ставитися до оточуючих. велика добра сила міститься в таких словах, як «добридень», «добрий день». вимовляючи їх, ми від усього серця бажаємо людям здоров’я і добра. а значить, чим частіше ми їх вимовляємо, тим більше радості й доброти з’являється навколо. добрі побажання живуть в душі того, хто вміє віддавати сили своєї душі іншим людям. ми говоримо: «дякую», «дякую». дякувати – значить робити добро, дарувати благо. і справа навіть не в тому, щоб уміти вимовляти ці слова в потрібний момент, а в тому, щоб рухами самої душі відповідати на добро, яке зробили тобі інші люди. мені часто здається, що з добрих, ввічливих, щирих слів можна було б уникнути багатьох неприємних ситуацій в житті, запобігти драми і трагедії, зробити життя світлішим, приємніше, гарніше і щасливіше, якщо б усі люди на землі перед тим, як сказати яке щось різке слово буквально на кілька секунд задумалися – а виправдана ця різкість, чи не заподіє грубість незаслужену образу людині? якщо б кожен з нас іноді ставив на шальки терезів хвилинне задоволення від різкості, глузування, цинічних висловлювань і ті наслідки, які може викликати така поведінка, то негативний вплив, який надасть необдумана фраза на подальші відносини з людьми, на внутрішній стан – і співрозмовника і своє власне, то дуже багато неприємних і грубі слова ніколи б не були сказані. тому говоріть, люди, говорите самі добрі слова

Ачи багато в наш час людей,що багаті духовно? думаю, не кожному зараз це потрібно. усі тільки і думають про те, щою збагатитися фінансово. але вони сліпі. духовне багатство- дуже важливе в житті кожного з нас. людина не повинна бути, так би мовити, "пустою всередині". такі люди, на мою думку, не мають надії на краще. тільки той, хто хоче та робить усе для того,щоб збагатитися духовно є дійсно людиною, яка вдосконалює себе як особистість. виходячи з цього, я , що , звісно, людина обов"язково повинна бути духовно збагаченою.