Яка ідею та тему твору " подарунок на іменини плис

Тема твору: поліцейський вирішує зробити своєму сину-школяру незвичний подарунок на день народження - показати крадькома процес страти (повішення) молодої жінки, яку звинуватили в замаху на життя губернатора. суть свого подарунку батько тримав в секреті до останньої хвилини, хлопчина тільки вже на місці страти дізнається, що саме зараз відбудеться. і що саме чоловік, який носив його малим на руках, буде вішати нещасну жінку. в розпачі він кидається на ешафот і чіпляється за жінку зі всієї своєї невеликої дитячої сили, намагаючись захистити її і не віддати катові. дорослим вдається якось його відірвати від засудженої, батько везе його геть з того місця. дитина, оглянувшись, бачить, як вдалині погойдується на мотузці тіло жінки, коліна котрої він ще пару хвилин назад обіймав і відчував їх живе тепло, тепло її руки на своїй голові. сповнений ненависті до батька, хлопчик (доря) кидає йому в очі образливі слова, за що дістає кулаком. ідея: насилля породжує насилля і бажання помсти. хлопець думає, що для того, щоб помститися батькові,  сам візьме та й повіситься на горищі. як варіант ще одної ідеї я б назвала розгляд письменником можливості народження світлого і чистого паростка у сім*ї жорстоких, глупих і примітивних людей без високих моральних принципів

ответ:

ответ

объяснение:

мені здається, що у світі не так багато понять, які можна вважати абсолютно вірними. тобто,   рідко у світі можна зустріти   абсолютне зло або добро.   і добра людина може вчинити поганий, злий вчинок, а та, яка вважається злою – навпаки, добрий. у кожному з нас є і добро, і зло, а що, врешті-решт, переможе – залежить, в першу чергу, від нас самих.

що ми звикли вважати добром? чесність, ввічливість, справедливість, взає, милосердя…   на сьогоднішній день ці риси чомусь все більше становляться рідкістю. люди намагаються зробити своє життя легшим, але таким чином роблять складнішим життя тих, хто знаходиться поруч. нещодавно побачила на вулиці таку картину: мати з донькою, гуляючи, побачили маленьке кошеня. мала хотіла його погладити, прохала забрати додому, та натомість мама потягла її за руку геть з зухвалим: «усіх не обігрієш! » звичайно, не обігрієш. але необхідно було дати доньці проявити милосердя – хоча б погладити чи погодувати кошеня, адже ці слова можуть, врешті-решт, стати її життєвим гаслом. на жаль, саме за принципом «усіх не обігрієш! » живе сьогодні більша частина   знайомих мені людей. ми перестали одне одному: мало хто на сьогоднішній день дасть милостиню жебраку (хай сам заробляє), поступиться місцем бабусі у транспорті (наступним рейсом поїхала б), просто спитає на вулиці у незнайомої дівчини, чого вона плаче (не мої справи – сама розбереться). нещодавно чула у новинах про такий випадок: у центрі міста помер чоловік. помер серед білого дня, і ніхто не прийшов йому на . а трапилося все дуже просто: людині стало зле – «схопило» серце, вона упала. але оточуючі вирішили, що чоловік просто напився, і ніхто навіть не намагався йому . якби вчасно викликали «швидку », життя чоловіка можна було б врятувати…

хтось скаже, що сьогодні саме життя вимагає такого ставлення. але ж ніхто не застрахований від неприємностей, від старості, як кажуть: «від суми та від тюрми не зарікайся», то чи нам ніколи не потрібна буде або ж просто добре слово?

у багатьох літературних творах представлена   проблема добра і зла, над нею часто замислюються філософи. наприклад, г. с. сковорода – письменник і філософ –   у поезії «всякому місту звичай і право» також звертається до цієї проблеми.

тож що буде панувати у нашому світі – добро чи зло – залежить, на мою думку, передусім від кожного з нас

У жнивних піснях поряд з оспіванням роботи на ниві з´являються архетипні образи небесних світил, — сонця, місяця, ясних зірок, які супроводжували людей у їхній праці. Тут молодий місяць постає в образі срібного серпа, а зірочки на небі порівнюються з копами в полі — «скільки в небі зірочок — стільки в полі копочок». Поширеним є також образ веселки.

Объяснение:

Значна частина вказаних творів відображає завершення праці женців: «До кінця, женчики, до кінця, Підемо додому за сонця...». Завершивши роботу, женці качалися по стерні.

Часто біля «бороди» імітували оранку, сівбу, скородження, що було символічним відтворенням цілорічного кола польових робіт і мало, за віруваннями, забезпечити безперервну родючість ниви. При цьому співали: «Вже-сьмо посіяли, поорали, поорали, / Бодай-єсьмо на без рок дочекали, дочекали». Тотемічними віруваннями позначені обжинкові пісні-звертання до польових птахів. Провідними їх мотивами є смуток за минулим літом, співчуття.