Как звали волшебника из сказки "волшебники изумрудного города"

ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду»

возний: «ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години».

«не багата я і проста, но чесного роду, / не стиджуся прясти, шити і носити воду».

«моє все багатство єсть моє добрє ім’я».

виборний: «золото — не дівка! наградив бог терпилиху дочкою. кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».

«лучче умерти, як з немилим жити, / сохнуть з печалі, щодень сльози лити».

«бідность і багатство — єсть то божа воля; / з милим їх ділити — єсть щаслива доля» _ наталка — матері: «я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду петра і не буду ніколи плакати».

«…живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне».

«хто живе чесно і годується своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж».

виборний про наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».

«страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити».

микола: «ай наталка! ай полтавка! от дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує».

«…я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. і коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од петра і за возним ніколи не буду».

наталка про себе: «дівка проста, не красива, / з добрим серцем, не спесива… / коло мене хлопці в’ються / і за мене часто б’ються.

порівняння та метафори:   старі очі, мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники; покотилась моя стежина, мов клубочок; м'ячем вилітаєш на сніг; перший льодок запах чорнобривцями; озиваються розбуджені дзвони на дзвіниці; весело поблискує струг.

у творі багато прислів'їв і приказок, влучних народних висловів, фразеологізмів: лебеді принесли на крилах весну і життя. ох, рятуйте мою душу. на тихі води, на ясні зорі. давно плаче попруга з мідною пряжкою. дурно-пусто перепало мені. мов кум королю. витягати на світ божий. з місяця звалився. гайнути, де перець росте. перелогом лежала одна душа. коли неспокійна совість, то нічим її не обманеш.