Чому білий кінь шептало збунтувався у творі

персонажі:

омелько кайдаш:   стельмах, небагатослівний, забобонний, віруючий, «зазнав панщане горе», полюбляє перехилити чарку.

«широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. на сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.»

маруся кайдашиха:   «терлась коло панів і набралась від них трохи панства», «від її погляду молоко кисне», «на словах, як на грає», сварлива, улеслива, любляча бабуся.

«вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем»

карпо: мовчазний, жорсткий, «з нього буде добрий посіпака», працьовитий.

«широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. гострі темні очі були ніби сердиті.»

мотря:   «має серце з перцем», «бриклива, як муха у спасівку», заможна, галаслива, жорстока.

«висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. в лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю.»

лаврін:   лагідний, жартівливий, протилежний за характером і зовнішністю своєму брату, неконфліктний, романтичний.

«молоде довгасте лице було рум'яне. веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. він був схожий з виду на матір.»

мелашка:   вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха.

«була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. на чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.»

«книги - морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить».  (іван франко). є книги, з яких можна довідатися про все, й нічого не збагнути.  (йоганн вольфганг ґете). є книги, незаслужено забуті; нема жодної, яку б незаслужено пам’ятали.  (вістей х’ю оден). коли старанно пошукаєш у книгах мудрості, то матимеш велику користь для душі. бо той, хто часто читає книги, той із богом бесідує, або зі святими мужами.  («повість минулих літ»). книга в мить своєї появи ніколи не буває шедевром: вона ним стає.  (едмон і жуль гонкури). книга має створювати читача.  (карел чапек).  книга, яка не збагачує читача, обкрадає його.  (цаль меламед). залишається німою не тільки для того, хто не вміє читати, а й для того, не уміє витягти з мертвої букви живої думки.  (костянтин ушинський).