Написати твір-розповідь екскурсія по парку використовуючи дані слова. простора галявина, тиша прив"яла трава, шелестить притихла берізка, шурхіт пожовкле листя, стукіт дощові краплини, сорока-білобока як сльози, стрекоче кучеряві хмари, дятел самотній дуб, білка

якось до рук потрапила стаття, в якій одна молода дівчина розповідала про відчай, котрий їй довелось пережити, коли їй поставили страшний діагноз –   рак. боротись за життя їй не лише рідні, друзі, але й друзі їхніх друзів. годі й казати, скільки було щодня телефонних дзвінків, есемесок, двері лікарняної палати, здається, не закривались від бажаючих поспівчувати. саме в цій підтримці росло її бажання боротись за

минуло два роки. доля розпорядилась так, що мені випало познайомилась з героїнею цієї самої статті. вона не лише зуміла подолати хворобу, вдало вийти заміж, але й розпочати власний бізнес. і де ви думаєте тепер її друзі? невідомо. більшість подруг наче в воду канули, не бажаючи слухати про її успіхи, по черзі перемиваючи одна перед одною кісточки. з’явилась заздрість, така-собі українська жаба, котра своїм нутром здатна роздавити не одну людину.

часто ми любимо повторювати – „друг пізнається в біді”, але спробуймо чесно відповісти на запитання, – чи багато людей може по-справжньому, не кривлячи душею, радіти нашим успіхам, життєвим досягненням? якщо так, то ви справді щаслива людина. хоча, в більшості випадків, на жаль, стається інакше. якщо ж на життєвому шляху трапляються справжні друзі здатні не лише втішити, але й щиро порадіти, то їх потрібно цінувати, дякувати богу за те, що вони є.

а для самого себе в даному випадку головне – навчитися вчасно давити в собі нашу національну тваринку та бути перш за все людиною. справжніх вам друзі

всенародне свято- день пам'ятіполеглих, деньславипереможців.нам, учням, треба працювати нанивіосвіти. вчитисясумлінно- важкаробота.але беззнань мине зможемознайтисвійшлях у житті. незалежній країніпотрібніфахівці високогокласу.тільки такмоя батьківщиназможестати рівноюсередвисокорозвиненихєвропейськихдержав.вітчизнуімати необирають.можливо, саме тому цідва словачасто вживаютьсяпоруч.аджевітчизнуми тежназиваємоматір'ю.коженз наспід словомвітчизнауявляєрідні обличчябатьків, друзів, рідних.і, захищаючивітчизну, кожнийзахищаєнаідорогое.