это для выступления темы! мне надо написать выступ, выбрать одну из этих тем! 1-моє щастя у моїх руках 2-екологічні проблеми міста 3-будь яка проблема - це можливість стати краще 4-зміна переконань - ознака слабкості 5-я людина і це мене багато до чого забов'язує. только надо вставить ещё и приклади из жизни или с чего-то другого

4. Кожен із нас замислювався над тим, навіщо він народився і яка його місія, що він повинен зробити, щоб його життя пройшло недарма. Нам дано лише одне життя, тому ми повинні прожити його так, щоб не було соромно перед нащадками, щоб наші діти могли сказати про нас добрі слова, щоб ми могли залишити після себе хоч якесь нагадування про те, що ми колись жили на світі.

Людина — це не просто слово. Кожен з нас повинен дотримуватись певних правил, поводитись певним чином, щоб мати змогу гідно назвати себе людиною. Життя коротке, тому потрібно кожен день проживати з жадобою, використовувати всі можливості й радіти кожному ранку. Якщо ти маєш дах над головою й родину, ти вже можеш назвати себе щасливим.

У мене є багато знайомих, які постійно чимось незадоволені. Одні кажуть, що хотіли б мати більший будинок, інші хочуть більшу зарплату, слухняніших дітей, заможного чоловіка та інше. Але я переконана, що, якщо ти здоровий, маєш дві ноги й дві руки, маєш родину, яка любить тебе й цінує, ти повинен щодня дякувати Богу й ні про що не шкодувати, адже є люди, які мріють про таке життя, як у тебе.

Я вважаю, що кожен із нас повинен допомагати людям, які не мають того, що маємо ми. Сто гривень ніяк не позначаться на нашому бюджеті, але вони можуть врятувати життя іншій людині. Не так важко розплатитись за покупки старенької бабусі, яка рахує копійки, щоб заплатити за буханку хліба. Але до ншим не обов’язково повинна бути матеріальною. Ти можеш піднести дитячий велосипед, який мамі з дитям на руках дуже важко винести на п’ятий поверх, і ти вже зробиш її день трохи яскравішим, подаруєш їй привід для усмішки.

На мою думку, ми повинні допомагати не лише один одному, а й природі, тваринам і рослинам. Наш обов’язок — зберегти навколишнє середовище для майбутніх поколінь. Адже не так важко викинути сміття не на землю, а в смітник. Не так важко нагодувати безпритульну собачку, яка бігає в пошуках їжі. Принісши додому замерзле кошеня, ти не зміниш світ, але ти зміниш життя цього кошеняти назавжди. Крім того, ти отримаєш у нагороду вірного друга, який зробить твої будні яскравішими й радітиме тобі, коли ти стомлений приходитимеш додому.

Справжня людина — це та, котра ніколи не залишиться байдужою до інших. Це хлопчик, який допоміг бабусі піднести важкі сумки. Це дівчина, яка щодня ходить до сусіда-пенсіонера, щоб зробити йому укол. Це чоловік, який врятував потопаючого. Це пожежник, на рахунку якого не одне врятоване життя. Навколо нас так багато героїв, про яких не пишуть у газетах і не показують в новинах. Так, вони не зробили нічого надприродного, але до ближньому, тому вже можуть називатися людьми.

Тож ми — люди, і наш обов’язок — не залишатися байдужими до світу. Якщо ти хочеш щось змінити, почни з себе. Передай добро по колу. Разом ми — сила. Ми живемо на одній планеті, і повинні робити її кращою. Я вірю, що в нас все вийде.

А вот примеры из жизни я не могу написать, т.к. моя жизнь не твоя. Я б с радостью.

   Уявімо собі на мить, що українці є однією сім'єю.

   Це велика і дружня родина. У ній панує любов і злагода. Усі поважають один одного. Не сперечаються, а дослухаються до думки кожного. Не крадуть. Не ображають нікого.  Не обманюють і не використовують інших. Поганих слів не вживають. Усі є добрими і щирими. Безкорисливими і співчутливими. Працьовитими і чесними. Люблять свій край.

   У такому випадку зникнуть злочини. Не буде голодних і самотніх людей. Не будуть покинуті діти. У кожного будуть батьки, котрі любитимуть їх. Усі будуть щасливими. 

ми маємо цінувати своїх рідних, а особливо свою маму, тому що це найближча у світі людина і її любов найсвятіша. вона ніколи не покине свою дитину у біді і нікому не дасть її образити. з перших наших днів життя  мама присвячує себе, свої мрії і надії, своє дозвілля і турботи, нам, і так важко інод гати за тим, як виросши ми забуваємо про свою неньку, про ту, якій ми забов"язані всим. мама вчить нас усьому, дає поради, але іноді ми не прислухаємось до них, а потім жалкуємо. тому, цінуйте кожну краплинку маминої любові : вона свята; кожен промінчик її ніжності і доброти: вони найтепліші.