Скласти речення з словом по-котре, угору, у гору, додому, до дому

Після  школи  я  йду  додому

Укожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця.  наша вулиця пряма і широка. улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. з іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів.  для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе.  я люблю свою вулицю будь-якої кори, але особливо восени. це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем.  із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя. 

питання, здавалося б, риторичне, адже в кожного свої плани, цілі, свої цінності та пріоритети … років з 5-7 тому я б не вагаючись відповів щось на кшталт – успіх, незалежність, свобода і тому подібне. сьогодні, роздумуючи над цим моментом, я зловив себе на тому, що цінності трішки змінились. можливо течія життя видала новий виток найважливішого, можливо вік зіграв свою роль (як не крути – вже 35), але нині я б не заявив зі 100% впевненістю, що найголовніше – це соціальні статуси, фінансова незалежність, самовдосконалення, самовираження і т.д.для повної душевної гармонії потрібно щось інше, ніж гроші, звання та регалії, щось більше та глибше, щось суттєвіше … колись я читав мудру думку, яка говорить: “успіх та звання не відіграють ніякого значення, якщо ти не маєш кому їх присвятити”. саме так, якщо ти самотній, якщо біля тебе немає по-справжньому близьких та рідних людей – яка різниця, скільки купюр в твоєму гаманці чи які нагороди ти отримав.

коли я закінчую всі свої справи та повертаюсь додому, то відчуваю спокій та задоволення від того, що є куди повертатись. в кожного з нас є батьки і батьківська хата, де завжди тобі раді, де завжди тебе підтримають та зрозуміють і дай боже довгих років життя нашим батькам та матерям, але я говорю трішки про інше. навіть в біблія каже, що “… покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, – і стануть вони одним тілом” – от саме про другу половинку, про людину, яка присвячує тобі своє життя, я і хотів сказати.

все ж таки найважливішим досягненням кожного чоловіка є міцна сім’я. ну от заробиш ти купу грошей, набудуєш будинків, накупиш машин … а прийде час і що? хто про тебе подбає? хтось може сказати, що при грошах можна не перейматись тим, що на старості тобі ніхто і кварту води не подасть … так то воно так, подати – подасть, але ніхто навіть сльозинки не зронить, коли тебе не стане. а вірна та кохана дружина буде біля тебе до самого кінця і не залежно скільки грошей ти заробив за життя.

коли ти приходиш додому, де тебе чекає кохана, яка нагодує теплою вечерею, розпитає про справи, поспівчуває, в разі невдачі чи підтримає, коли це буде потрібно – ось тоді можна сказати, що життя вдалось. буває всяке … люди розходяться, розводяться … так, це дуже погано, але головне вчасно зрозуміти свою помилку і не дозволити ситуації повторитись в майбутньому. покаятись і зробити правильно.

багато є людей, які ведуть яскраве життя, міняють партнерів, гуляють, грошима … але потім говорять “я прос … своє життя”, то невже оці понти та рахунки в банках важливіші за людину, яка буде твоїм другим я, яка буде з тобою, щоб не сталось? важко, надзвичайно важко знайти дійсно свою другу половину … дійсно вірного друга та супутника в житті, але до цього потрібно прагнути, це повинно бути в пріоритеті …

уявіть собі ситуацію – великий будинок, 2 -3 автомобілі в гаражі, гроші, друзі … але коли “друзі” розходяться, ти залишаєшся один … наодинці з своїми статками … так, звичайно, при грошах “половинок” буде траплятися дуже багато, але то є половинки людської суті, людської душі та жіночності, а справжня жінка ніколи не проміняє кохання на валютний еквівалент. кохана жінка віддає себе повністю і не вимагає нічого натомість.