1.розглянь малюнок: на ньому зображено зима, дерево, батько, дівчинка, кормушка для птиць. подумай і скажи, що можна було б зобразити зліва і справа. 2. склади звязну розповідь на основі поданого й уявних малюнків.

На дворі була холодна зима. термометри наче сказились, показуючи неймовірні цифри з позначкою "мінус".  ми з батьком поралися коло хати, прибирали сніг з асфальту, поки мама готувала нам обід та гарячий чай. мене змушував мружитись чарівний блискіт снігу. помітивши, що я добре натомився(натомилась), батько дозволив мені відпочити і я сів(сіла) на стілець що нас у садочку. я роздивлявся(роздивлялась) навколо і випадково помітив(помітила) маленьку дівчинку на сусідньому подвір*ї, що кружляла навколо великого дерева. мені стало цікаво, що так увагу маленької сусідки, я підійшов(підійшла) ближче і зрозумів(зрозуміла), у чому справа. дівчинка марно намагалась дострибнути до висячої гілки яблуні, аби накормити шматочком сала двох дрібненьких синичок. мені дуже захотілось їй і в мене виникла ідея. я миттю побіг(побігла) до батька і попросив(попросила) його домопогти мені зробити кормушку для птиць. батько не відмовив і ми одразу прийнялися за роботу. доски, гвіздочки, робота кипить! вийшла у нас дуже проста, але зручна і красива кормушка. я взяв(взяла) її, прихопив(прихопила) пару шматочків сала і пішов(пішла) у гості до сусідки. коли дівчинка побачила кормушку, вона дуже зраділа. її очі блищали вдячністю, а посмішка була найщирішою. я допоміг() їй повісити кормушку на гілку, ми поклали туди їжу для пташок і разом спостерігали, як вдячно нам цвірінькають  синички. так я зробив(зробила) добре діло і познайомився зі своєю маленькою сусідкою. 

осіння пора! як заворожує вона своєю красою. але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.

чудово, неначе в казці! все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. з дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. а вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.

де-не-де з-під опалого листя маленькі боровички, лисички, підберезовики.

а високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.

як хороше, як гарно навкруги! і тобі, осінь, за цю красу!

слова й діяння великого кобзаря співзвучні з сьогоденням. його каторжний шлях боротьби з кріпосництвом, можновладцями, людськими слабкостями вражає уяву тих, хто здатен до співпереживання й відчуття прекрасного. тернистий шлях власної долі генія українського народу був наскрізь пронизаний устремлінням принижених прорватися крізь грати духовної задухи до зірок волі. поет жив за кордоном честі: нічого для себе — все для людей. те, що відчували, переживали його співвітчизники, проніс кобзар через голгофу реального життя:

в неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було.

про що говорять ці рядки? шевченко — мученик чи щаслива людина?

випало на його долю випити до дна чашу отруйних випаровувань чуми кріпосництва у дитинстві, юності, пережити потрясіння арешту, знущання під час допитів у казематі, поневіряння десятирічної солдатчини. майже все життя терпіти муки й муштри. де ж бралися сили на це? сили все вище підійматися зі справжньої дияволіади умов до вершин вселюдської духовності, весь час нарощуючи бунтарський потенціал, досягаючи геніальних проривів у схованки людської душі? ще й здобуваючи навичок майстерного володіння пензлем художника, сповнюючись інтелектуальною могутністю, яка підкорила часи і покоління?

з давніх-давен відомо, що головне в людині — її духовний всесвіт, тому першим уроком шевченка для мене стало те, що він з'явився перед нами як живий символ пробудженої народної самосвідомості, органічним голосом українців, що оголосив усьому світові про свою високу місію нести тяжку долю відповідальності за світ й усе гуманне в ньому.

саме ім'я тарас означає «гнівний». мабуть, тому й з'явилася з надр мас людина, яка розділила з народом драматичну долю. тому стільки пронизливої, всепереможної любові до україни у рядках поезій:

я так її, я так люблю мою україну убогу, що проклену самого бога, за неї душу погублю.

другим головним уроком шевченка є його безприкладна любов до всього сущного на землі, до головних людських цінностей, його сповнений дитячою чистотою й довір'ям гуманізм. відомо, що рівень культури, цивілізованості будь-якого суспільства найяскравіше виявляється у ставленні до жінки. наш поет усіма своїми думками виявив шанобливе ставлення до жінки-матері, трудівниці, коханої. космос його любові безмежний.