Зробити фонетичний розбир слів пюре, гравюра, в*яжу

П"у р е       грав"ура           в й а ж у

Привіт, оксано! -привіт, ольго! -оксано, хотіла тебе запитати: чи зможеш ти прийти сьогодні на свято, яке я готую. -залюбки! і пограємо, і поговоримо! -так, але там і хлопці будуть. они принесуть пиво і цигарки. -пиво? цигарки? ти серьозно? -так. це ж круто: ти такий дорослий; в свої 14 все розрізняєш хороше пиво від поганого. -так не можна! ми ще зовсім юні! хіба ти вживаєш алкоголь? -вживаю. мене сашко навчив. той, що в 11 класі. -але ти ж ще мені казала, що алкоголь в раннбому віці - не добре для дитячого організму! -то й що! я розумію, звісно. але куди крутіше вміти курити і -взагалі не круто! ольго, якою б ти мені близькою подругою не була, я змушена відмовитись від твого запрошення. -оце так так! і такі речі говорить мені в обличчя найкраща подруга! -твої батьки не знають? -вони взагалі нічого не знають. я не повинна звітувати їм про усі свої плани. вони просто підуть в гості. -ти чиниш не правильно. -чому це? -курити і пити алкоголь у ранньому віці - не круто. круто - бути здоровим і сильним. ніякого здоров'я від куріння ти не отримаєш. -ну ти й дивна! -пробач, я маю йти. бувай! -бувай

Моя школа - то другий дім, де ми проводимо значну частину свого дитинства. боже, які ж тут хороші вчителі! кожен намагається донести до нас частинку того, що завжди тримає в собі, аби одного дня закласти нам у серця. а які тут друзі! і перше кохання, і перші сварки! і усі моменти, що трапляються з нами тут, надовго залишаються в пам'яті кожного учня. не щодня ми радісно біжим у школу. таке трапляється дуже рідко. але колись я крикну на повний голос: "час! прошу, зупинись! ", бо одного дня ми всі назавжди залишимо це місце, де провели частинку життя.