Поширте кожне подане речення що. поширте кожне подане речення що найменше одною обставыною , значеням и додатком. 1 настав вечір.2 пролунав дзвінок.3 зірвався вітер

Улуцьку настав тихий вечір   після першого зимового дня. голосно   пролунав останній дзвоник   для кожного учня нашої країни. раптово зірвався потужний вітер і збив з мене капелюх.

У1840 році   світ побачив   збірки тараса шевченко  під  назвою «кобзар». у  її складі було 8  поезій, які  містили інформацію про   тяжке життя народу того часу твори були написани   в манері кобзаршв - людей, котрі винокували свої пісні на народніх інструментах - кобзар .хоча сам мицель не полдоружавал по дорогах україні ,і не   виконував   власних творшв, але всі , хто читав його   твори думали об кобзарів. ось чому тарас шевченко   називають " 

Сполу́чник або злучник[1] є службова частина мови, що послуговує для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення й не виконують у реченні граматичну роль.

До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.

Сполучники зв'язують слова (батько й мати), словосполуки (довгі вулиці та високі кам'яниці), сурядні речення (Учитель читає, а учні слухають) та складники складнопідрядних речень (Коли вчитель читає, учні слухають). Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, якби, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).

За походженням сполучники поділяються на первісні, що морфольогічною будовою не пов'язані з іншими частинами мови (і, а, чи, та), і на похідні від інших частин мови (щоб, якби, проте, однак, буцімто). Інтонація речення може рекомпенсувати відсутність сполучника (Якщо підеш направо, загризе тебе вовк: Підеш направо – загризе тебе вовк), явище часте в розмовній і художній мовах. У давнішій літературній мові, як і в народній, декотрі сполучники виступають синкретично, в різних синтаксичних функціях (наприклад, що в значенні бо, коли тощо).