Коли(б)то. будь(що), (ні)скільки, казна(з)яким, (будь) коли, (аби) коли, так(то), (що)правда, тому(таки), (де)хто, (що)ночі, тільки(що), (як)найсерйозніше, тому(то), наче(б)то, куди(небудь), все(ж)таки, де(в) кого, (от)вискочить, (що)хвилини, (аби)куди, (все)таки, дарма(що), (таки)вивчив, (що)до, (будь)як, поки(що), де(в)чому, як(небудь), коли(сь), (де)інде, казна(як), як(найкраще), (де)далі, (аби)то, (аби) тільки, як(таки), де(на)чому.

ответ:

коли б то. будь що, ніскільки, казна з яким, будь коли, аби коли, та кто, що правда, томутаки, дехто, що ночі, тількищо, як найсерйозніше, тому то, наче б то, кудинебудь, всеж таки, де в кого, от вискочить, що хвилини, абикуди, все таки, дарма що, такинавчився, щодо, будь як, поки що, де вчому, як небуд, колись, де інде, казна як, як найкраще, дедалі, абито, аби тільки, яктаки, де на чому.

Чомусь завжди вважають, що казки цікаві лише дітям. Може, тому що в них багато вигадки і дорослі впевнені, що дітям цього досить. Але як часто вони загупають слова російського класика О. Пушкіна: "Сказка — ложь, да в ней намёк, добрым молодцам урок". Тож, на мою думку, дорослим іноді слід погортати сторінки казок і трішечки інакше подивитися на цей світ.

Недарма відомий український письменник Б. Лепкий до своєї казки "Мишка" зробив такий підзаголовок "Казка для дітей: для малих і великих"...

Объяснение:

Зима в лісі зовсім інша - не та, що в місті. Зайдеш в зимовий ліс - і опинишся в казці. Дерева, кущі, пеньки, навіть повалені стовбури так красиво закутаний в снігові покривала - ніби все вони витвори мистецтва. Сніг білий і чистий, а повітря навіть здається солодким. А коли з'явиться сонце, все починає сяяти і іскритися під його нежаркого променями. Тільки тіні відливають синім. І варто глибока тиша.

Але ось звідкись зверху посиплеться хоровод пухнастих сніжинок - це на верхівку ялинки села сорока і коротко цокоче. Значить, кого-то побачила. Так це ж лисиця! Вийшла на полювання: раптом так заєць попадеться, а немає - підійде і полівка. Рухається дуже акуратно, обережно, принюхується до слідів і запахів. Але надійно рятує зайця біла шубка - завмре, зачаїться в снігу - і пройде мисливиця повз. А якщо раптом відчує, помчить зайка що є духу, петляючи і плутаючи слід - так і відірветься від погоні.

На м'якому снігу чітко проступає низка слідів - тут йшли вовки. Голодно їм взимку. Багато проходять вони в пошуках їжі. Ось і виють ночами на місяць, наганяючи страх на лісових жителів.

Під пухнастою молодий ялиною розкидана лушпиння від шишок. Може, білка вишукувала насіння або прилітала зграя снігурів. Як гарні вони на засніжених гілках - нахохлившись, сидять червоними яблуками або з довгими переливчастими свистами перелітають з гілки на гілку.

Взимку трапляються і хуртовини: захитаються верхівки дерев, засвистить в гілках вітер. Ліс зашумить, і помчать снігові вихори, заносячи заметами все сліди. В такий час все живе намагається сховатися, сховатися. А якщо нажене вітер холоднечу - дуже важко доведеться лісовим мешканцям. У люті морози то й чути тріск - так лопається на морозі кора дерев. Добре тим, хто спить всю зиму в теплій норі.

У пору снігопадів в лісі стає темно. Величезні шапки снігу нависають на верхівках смерек, сосен, нагинають низько до землі тонкі стовбури й гілки. Іноді, що не вистоявши під налиплого вагою, вони ламаються і валяться. Так з'являються в лісі непролазні завали.

У таких глухих місцях влаштовуються на зимівлю ведмеді. Щоб ні звірі, ні люди їх не потривожили. Якщо прокинеться ведмідь раніше терміну - стає дуже небезпечним. Не знаходячи поживи, бродить по лісі злий і голодний. Тоді для нього все живе їжа, може накинутися не тільки на звірів, а й на людей.

Ліс - це середовище проживання тварин. Люди повинні поводитися в лісі як в гостях. Взимку можна погуляти в лісі на лижах, подихати чистим повітрям, порадіти красі. А ще корисно розвісити годівниці, і не забувати підсипати корм, щоб птахам легше було пережити зимову пору.