Диалог на укр. языке на тему осенние каникулы

                                      осінні канікули.                                                                       я люблю будь які канікули та особливо я люблю осінні. восени а саме в листопаді опадає листя , і я як усі діти люблю фотографуватись з ним.також саме в цю пору року горіхи і я з мамою їх збираємо і готуємо корисні страви.восели дуже гарно. а на канікулах набираюсь сил. до початку нового симестру.

Якось улітку ми всією сім’єю поїхали на риболовлю. поки ми з татом розбирали снасті, мама збирала поблизу хмиз. тато розставив вудки, а ми з мамою розвели багаття. світанок уже відступив, ведучи за собою туман. поплавці мирно погойдувалися на воді, не передвіщаючи ніякого кльову. я небагато занудився й пішов до багаття. мама сиділа на березі, любуючись яскравими сонячними відблисками на воді, а тато періодично перевіряв наживки на гачках і називав нас горем-. так ми проседіли десь біля години, навіть не помітили, як до нас підійшов раптовий перехожий. - доброго ранку,- привітався він. - добого ранку ,- відповіли ми. потім він ще довго розмовляв з моїм батьком. - доброго вам улову,- сказав перехожий, - будьте здорові. з цими словами він зник у лісі. - дякуємо, до побачення- відповіли ми йому в слід. а потім мама попросила в тата вудку, насадила на гачок наживку й закинула у воду. не пройшло й хвилини, як поплавець вимогливо застрибав на воді, ми підбігли до мами, підказуючи їй, як підсікти рибу. і мама витягла невеликого карася. тато недовго подумав і запропонував мамі насадити наживку на всі гачки. от отут-то й почалася в нас справжня риболовля. увечері, коли ми їли   юшку, приготовлену на багатті, тато сказав, що більше без мами на риболовлю не поїде, тому що він і раніше чув, що жінки - щасливі , а сьогодні в цьому переконався та й слова нашого подорожнього стали пророчими

Кодацька фортеця або кодак (сучасне  кайдаки; від  тюркського "кой" - селище та "даг" - гора) — фортеця на правому березі дніпра напроти кодацького порогу. розрашована на 10  км нижче теперішнього міста дніпропетровська, на території села старі кайдаки. збудована польським урядом у липні 1635 року з метою ізолювати запоріжжя і дон від україни, перекрити вихід до чорного моря і перешкодити втечі селян на запорізьку січ. «ключем до запоріжжя» називали фортецю сучасники. кодак будувався під керівництвом французького інженера боплана. на побудову сейм асигнував 100 тисяч польських злотих. у серпні 1635 року запорожці під проводом гетьмана сулими зруйнували кодацьку фортецю. відбудована була вона німецьким інженером гекантом у 1639 році, її розміри збільшилися майже втричі, були побудовані католицький костел і монастир, православна церква, а польська залога збільшена до 600 найманців. вогневу міць посилили артилерією, а також встановили у 3-х км величезну сторожову вежу. 1 жовтня 1648 року  кодак був взятий за наказом богдана хмельницького  (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «manu facta manu distruo» («руками створене руками і руйнується») і перетворений на опорний пункт українського війська. за гетьмана івана мазепи кодак був сторожовим постом січі. у 1711 році за умовами прутського мирного договору разом з іншими фортецями на півдні україни був зруйнований. згодом кодак був козацькою слободою, центром кодацької паланки. у кінці xviii ст. кодак перейменовано на с. старі кодаки, тут оселилося багато запорожців, після зруйнування нової січі. руїни кодака збереглися до наших днів.   у 1910 році за ініціативою дмитра яворницького на місті фортеці встановлено пам'ятний знак. нині на місці, де була фортеця, розташований гранітний кар"єр, місцевість руйнується.