Підкресли іменники-синоніми. познач їх рід і число. за селом прокричали лелеки і холодний, як лід, залишили на обрії слід. сонце сховалось за горизонт. тривога оселилась у неї в серці. тетяна відчула легке хвилювання

Село (воно) лелеки (вони) лід (він) слід(від) сонце (воно) лось(він) тривога (вона) серці (воно) вроде так

Зимовий ліс,пухнастим м'яким снігом,лапах ялинок, схожі на шапки,вагою снігу,гілка розпромляєтся,грає всіма барвами веселки,дивитися боляче,сніг вискрипує і хрумає,сніжинка- як витвір мистецтва, казковий майстер-ювелір,ажурні зірочки,іній і паморозь,білосніжною ковдрою,морозному повітрі,пташка подала голос,зимовому кожушку,красуні-лисиці, зголоднілий вовк,рожевіє сніг, капелюшки ялинок,берізки самі стають золотаво-рожевими,небо червоніє,іде темрява,серпок місяця,хрусткому снігу, сніговому килимі. там может ещё есть,но я только эти увидела)

До власних іменників передусім належать: а) прізвища, імена, по батькові, псевдоніми людей (левчук, пав-личко, клименко, василь, оксана, володимирівна, петрович, леся українка); б) назви найвищих державних та урядових посад (президент україни, голова верховної ради, генеральний прокурор україни); в) індивідуальні назви установ, організацій, газет, часописів, творів, готелів, пароплавів (театр ляльок, український дім, видавництво "вища школа", газета "вечірній київ", теплохід "тарас шевченко"; г) назви визначних історичних подій, свят, урядових нагород (полтавська битва. день незалежності, державна премія імені т.г. шевченка); г) ічні й астрономічні назви (волинь, рівне, дніпро, кавказ, меркурій); д) назви релігійних свят, постів, культових імен (різдво, покрова, христос, бог); е) клички тварин (рябко, пушок). власні і загальні назви розрізняються граматично й орфографічно. на противагу загальним іменникам власні назви не вживаються у формі множини (грінченко, крим, київ). форми множини у власних назвах використовують тоді, коли треба позначити осіб одного роду чи однієї сім'ї (родина коцюбинських, брати тобілевичі) або для позначення групи осіб чи предметів, що мають однакові індивідуальні назви: у товаристві було два миколи; в україні багато вербівок. позначаючи одиничний топонімічний об'єкт, власні назви теж можуть вживатися у множині (суми, карпати, чернівці). власні іменники можуть переходити у загальні, а загальні у власні. переходячи у загальні іменники, власні назви втрачають суто індивідуальне значення і вживаються як узагальнена назва типу людей або якогось класу однорідних предметів: меценат, ловелас, дизель, форд, ампер. у свою чергу на основі загальних назв виникають власні: "перлина" (магазин), орел (місто). власні назви за правилами українського правопису пишуться з великої літери, загальні - з малої. источник: