Написати невеличкий твір з використанням слів: простора галявина, тиша, прив'яла трава, шелестить, притихла берізка, шурхіт, пожовкле листя, стукіт, дощові ккраплини, сорока-білобока, як сльози, стрекоче, кучеряві хмари, дятел, самотній дуб, білка

  одного разу пішли ми з класом у парк. уранці природа ще спала і навкруги панувала тиша.

  ми вийшли на простору галявину. там на прив*ялій траві блищали дощові краплини, мов сльози. притихла берізка, на якій вже було пожовкле листя.

  осіння тиша іноді порушувалася шурхотом і стукотом. то прокинулася сорока-білобока та дятел.  

Осінній ранок настає повільно. лежачи в ліжку, я спостерігаю, як у вікні поступово розгоряється ранкове світло. воно бліде та неяскраве, не те, що влітку. влітку сонячні промені так і б'ють у вікно. а тут не зрозумієш, розвиднілось вже чи ні. хмарно осіннім ранком. а ще холодно. якщо опівдні може пригріти сонечко, то вранці точно не помилишся з визначенням пори року. осінь є осінь: вона зустрічає вогкістю, мерзлякуватістю, вітрами. але сьогоднішній ранок тихий. тільки листя тремтить на дереві за вікном. воно ще зелене, але без яскравого сонячного світла здається блідим. такого ранку всі кольори на вулиці стають неяскраві. у цьому є своя краса, я розумію. немає зайвої строкатості, наприклад. але особисто мені таке не дуже подобається. починаєш цінувати ій затишок та теплу ковдру, з-під якої не хочеться вилазити. моя мама обожнює на вихідних відлежуватися в ліжку з самого ранку, під теплим пледом. не тому, що вона лінива, а тому, що їй так затишно. такий ось осінній відпочинок для дорослих. я, наприклад, все одно в ліжку не втримаюсь! мені хочеться на вулицю погуляти, побігати. а вона заварює каву, додає туди молоко та ставить ноутбук на коліна. але сьогодні п'ятниця - треба йти до школи. повітря на вулиці холодне, чисте та свіже. воно бадьорить та дає сили. за це я люблю осінь. хочеться прямо вдихати її! над головою кричать зграї птахів, а взагалі природа мовчить. чути тільки шум міста. але я не сумую осіннім ранком. я йду до школи, а там мої друзі. у школі шумно та весело, доки, звичайно, всі не посідали за парти.

У зимовому лісі всі дерева нагадують фантастичні істоти. Можна уявити собі, що усипана снігом ялинка — це зачарований білий ведмідь, невеликий сніговий кущик — чарівний заєць або їжачок. А велетенський дуб в сніжному кожусі схожий на величезного страшного дракона. Якщо прогулюватися лісом, уявляючи чарівні фігури, в темний час доби, можна навіть злякатися. Здається, ніби ти потрапив у сніговий полон казкового царства. Ось на які витівки здатна чарівниця-зима!

Якщо зачепити гілку ялини, з неї так і посиплеться сніг. Дивишся вгору на ці білі фіранки й мимоволі милуєшся їх нереальним блиском. Так красиво й весело навколо! Так і підмиває перекидатися в глибоких заметах, грати в сніжки…

На гілці можна побачити птахів з яскравим оперенням: синиці та снігурі з цікавістю дивляться на лижників. Вони теж здаються незвичайно гарними на тлі білосніжних дерев. А ось білочку, хоча вони й водяться в нашому лісі, помітити не просто в її сіренькій зимовій шубці.

Отже, чарівниця-зима — гарна пора.

Объяснение: