Чому й до цього часу нас чарують пісні марусі чурай

Маруся Чурай - легендарна дівчина, біографію якої ми познаємо із творів інших письменників. У своїй творчості вона завжди використовувала життєві ситуації, зокрема писала про своє  життя. Дуже рідко знаходяться твори, у яких поєднувалися б і патріотизм, і дівоча туга за "милим чорнобривим", і життєва історія. Ії пісні зачаровують своєю чистотою, вони легко зрозумілі для сприймання, тому й знайшли собі почесне місто в українській літературі.

Ось і закінчилися новорічні канікули. Дуже багато цікавого відбулося в цей період. Для початку розповім про те, як я зустрів Новий Рік.30 грудня ми з татом пішли за ялинкою. Дуже довго вибирали, і нарешті, вибрали пухнасту сосну невеликого росту. Коли прийшли додому, тато відразу поставив її на столик в кутку зали. Я взявся прикрашати ялинку гірляндою, яка яскраво світиться, красивими ялинковими іграшками і білим струмливим дощиком. До того моменту, коли я закінчив наряджати ялинку і прикрасив зал зі своєю кімнатою, мама прийшла з роботи. Я взявся допомагати їй готувати різні страви до новорічного столу.Сам Новий Рік я святкував у домашньому колі: з мамою, татом і сестричкою. Ми слухали новорічне привітання президента, годинник пробив 12 і я загадав бажання, яке має збутися цього року. Дід Мороз приніс мені під ялинку футбольний м'яч, книгу з повістю Артура Конан Дойля «Собака Баскервілей», красиві зошити і багато солодощів. Загалом, все те, що я хотів. А наступного дня ми пішли в гості до бабусі з дідусем – привітали їх з Новим Роком, а потім поїхали на виставу біля ялинки на центральній площі міста. Там влаштовували конкурси Дід Мороз зі Снігуронькою, ми з ними водили хороводи, співали пісні. Я розповів вірш Дідові Морозу і він мені подарував фотоальбом.В інші дні я гуляв у дворі зі своїми друзями. Ми ліпили сніговика, грали в сніжки і каталися з гірки на санчатах. Також я ходив з батьками на каток. Хоч я не дуже гарно вмію кататися і був там вперше, мені дуже сподобалося і я із задоволенням піду ще раз, коли мама з татом дозволять.

Рідна земля... Хіба є щось дорожче, ближче, краще, ніж рідна земля? Тут ти робив перші свої кроки, пізнавав світ, знайомився з природою, з людьми. Тут ти вперше почув звуки материної мови й відчув себе людиною. На цій землі ти усвідомив, що належиш до великої спільноти людей, яка називається рідний народ, і що ти багато в чому подібний до них, своїх людей. Ти зрозумів, що вони все таки скоріше поспівчувають тобі, прийдуть на до ніж хтось чужий. Адже нас обєднують одна історія, одна мова, ті самі звичаї. Чи ти поїхав би колись за кордон, якби трапилась така нагода? Так! Хотів би побачити, як живуть інші люди, які в них міста села, яка земля, яке небо…Мабуть. в інших народів є чому повчитися. Але я, нізащо не погодився б назавжди покинути Україну, хоч би як добре там не жилося. Бо наша Україна, таки найкраща в світі. Де є ще така гарна природа, такі розлогі родючі поля? Де ще є такий величний Дніпро, такі зелені Карпати й мальовничий Крим? Нам треба тільки любити й працювати для неї, землі рідної.

Объяснение: