Чергування слів школа, робота, ходити

Шкільний,робітник,похід

  які риси характеру я хочу в собі виховати              мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш? " або "ким мрієш бути? ". у молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як карабас-барабас або бармалей. але то було усе несерйозно і необмірковано. згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. я посварився 3 усіма своїми друзями. спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. чомусь я тоді так думав. але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. батьки відразу відчули, що у мене неприємності. одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. з тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? мабуть, причина у мені. я дивився на батька і хотів бути таким, як він. мій батько - посадова особа. у нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. він знає так багато! на день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. а за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. з тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. а ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною. 

Кожен із нас, живучи у власному будинку, чи в певній квартирі, намагається, щоб усюди був порядок. мабуть у кожного з нас вдома є квіти в кімнатах, особливо в тих, хто не може посадити їх у власному квітнику. не можу погодитись повністю з тим, що екологія нашого міста є вкрай несприятливою. у місті тільки за останній рік посаджено більше тисячі сакур, у мікрорайоні росвигово щовесни розквітають більше ста троянд, працює прекрасний фонтан. на жаль, не все і у нас гаразд з екологією. річка латориця посередині чомусь заросла кущами, це-мабуть тому, що окремі «патріоти» вибирають з середини річки пісок, на місці якого заявляються ями і дно річки стає далеко нечистим. колись у нас був чудовий парк, ще малою я ходила туди з батьками. люди намагались у вільний від роботи час приходити туди, і там відпочивати, дихати свіжим повітрям. були розміщені там і дитячі розваги: гойдалки, чортове колесо, веселі гірки, з лотків можна було купити морозиво, воду і різні солодощі. а частину парку почали забудовувати власними котеджами. за останній рік міська влада на чолі з мером міста, обговоривши план подальшого розвитку мукачева, почала приділяти питанням екології більше уваги. між підприємствами та учбовими закріплені ділянки відпочинку мукачевців. один раз на місяць кожен із нас повинен своєю власною працею збагачувати місто зеленими насадженнями, постійно слідкувати за своїм робочим місцем у школі, вищих учбових закладах. мені здається, що ми не повинні кидати папір, відходи харчів хоч де. а викидати їх у спеціальні для сміття контейнери . весною посадити біля власних будинків квіти, слідкувати за тим, щоб у місті не було зламане жодне деревце. чим краще стане наше місто, тим більше приїжджатимуть до нас туристи. у нашому місту є чим пишатися – історичний музей «паланок», монастир на чернечій горі, історичні місця. недарма наше місто входить у п'ятірку кращих міст україни. тож зробимо кращим наше місто, бо жити в ньому нам. підтримую також ініціативу міськвиконкому і проведімо організовано місячник по благоустрою міста, який оголошено з 12 березня 2012 року. «наше місто – наш дім і нам жити у нім».