Усний твір на тему дієприкметник 7 клас

Дієприкметник  — особлива форма  дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості  дієслова  і  прикметника.відповідає на запитання - який? , яка? , яке? , які? .особлива форма,закінчення на но,то. із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має  вид  —  доконаний  або  недоконаний  та  час  —  теперішній  або  минулий.вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. порівняйте: планувати  — планований (недоконаний вид), запланувати  — запланований (доконаний вид).час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує,  — у минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперішній час). як і прикметник, дієприкметник змінюється за    (підкреслений, підкреслена),  числами  (підкреслені  —  множина),  відмінками  (н.:   почорнілий;   p.:   почорнілого;   д.:   почорнілому  і  т.  д.); залежить від іменника (порівняйте:   жовте листя;   пожовтіле листя); у реченні виконує роль  означення  або  присудка  (неподалік чорніє щойно зоране поле. поле зоране на відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. порівняйте:   тихий куток  — стихаючий гомін;   біла стіна  — побілена стіна.

Словотвір вивчає словотворення (деривацію), тобто утворення від наявних у мові нових слів з новим лексичним значенням:

Афіксами (це відповідно суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, безафіксний), (префіксом: йти — за-йти, ви-йти, пере-йти, віді-йти, обі-йти, про-йти; суфіксом: ов — ліс-ов-ий; комбінаціями афіксів).

Словоскладанням (гол-о-дранець) й словозростами (Велик-день).

Абревіатурою (сіль-рада, кол-госп, УНР (чит. уенер) — Українська Народна Республіка).

Як окремий б словотвору виділяють також субстантивацію (полонений-бранець) та адвербіалізацію (восени) і прономіналізацію як морфологічно-синтаксичні засоби словотвору з переходом слова до інших частини мови.

Нескладене слово може включати такі морфеми (пере-пис-ува-ти; за-город-ній): кореневу (-пис-, -город-), звичайно як носія загального лексичного значення, префіксальну (пере-, при-) й суфіксальну (-ува-, -н-), що конкретизують значення слова і разом з кореневою морфемою складають основу слова, — і флексійну, закінченнєву морфему -ий (подекуди й постфікс, напр., -ся і специфічного суфікса інфінітива -ти,), як носія граматичного значення слова, що визначає відношення слова до ін. у реченні чи словосполученні. Кількаскладне слово має дві або більше кореневих морфем (водо-гін, високо-думний, благо-словити, див. Словоскладення, Словозрости). Коренева морфема може виступати в кількох варіантах (бр-а-ти, бер-у, з-бир-ати, з-бор-и, з-бір), що є наслідком давніх словотвірних і фонетичних процесів (див. Чергування звуків). Суфікси широко вживаються при словотворенні іменників та прикметників, менше дієслів. За функцією вони поділяються на: 1) словотвірні, що утворюють нові слова (кар-а-ти, карайоний: кар-а), і 2) формотвірні, що утворюють граматичні форми і належать до засобів словозміни (для вищого ступеня прикметників і прислівників: гарн-іший, -іше, для дієприкметників і дієприслівників: твор-ен-ий, твор-ячи). За активністю вживання наростки поділяються на продуктивні, що вживаються далі для творення нових слів (-ач: вимик-ач, -ник: боліль-ник), та непродуктивні, що даються виділити лише мовознавчою аналізою (-р: да-р, -к: зна-к, -т: моло-т). Дуже поширені наростки утворювати емоційні форми слів (мат-ус-я, -усеньк-а, гарн-есеньк-ий, здоров-езн-ий, пс-иськ-о, паруб-ійк-а, див. Пестливі форми), вживані в іменах та прізвищах (Тимко, -цьо, -ченко, -чук, -чак, -цюра, -ченя). З лексичних запозичень вичленовуються інколи нові наростки (-ущий: загреб-ущий, за церк. стражд-ущий; -унок: дар-унок, пор. рах-унок; -із-ація: яров-изація, пор. колон-ізація; також інтеграцією частини ін. наростка; благальн-ий, спершу звич. в якійсь вужчій стилістичній функції. Число приростків порівняно невелике; більшість їх виступає ще як прийменники; вони широко вживаються при С. дієслів для творення нових слів (пис-а-ти: ви-пис-а-ти, нерідко в сполученні з наростками) та при суперлятиві для творення нових граматичних форм (най-); при творенні видів дієслова: (роб-и-ти: з-роб-и-ти); для розмовної мови характеристичне скупчування кількох приростків (по-поспати); запозичених приростків мало (ц.-слов. пре-багатий, грец. архі-дурень). Абревіатурний тип С., вживаний спершу в підпільній літературі (есер 'соціал-революціонер', РУП), дуже поширився під час першої світової війни і зокрема в підсов. добу був спопуляризований пресою й адміністрацією (сельбуд 'сільський будинок', НКВС — енкавеес). Інфікси застосовуються при С. вигуків та в арґо. Редуплікація як форма словозростів, уживана при вигуках (зокрема приманках: тась-тась! у дитячій мові: ту-ту 'трубка') й частках (ледве-ледве) виникла з повторень (довго-довго).

Объяснение:

хлопці знітилися. обом стало соромно. вони швидко вийшли з хати. 

- що будемо робити, антоне?

- не знаю. я б зараз під землю провалився від  

вони сіли під старою розлогою грушею, колись бабуся з її плодів варила таке смачне варення

- а кому ти продав ікону?

- опанасовичу в нього магазин є з всякою вже стільки часу й грошей нема. 

- треба шукати ікону! а гроші я знаю в кого можна позичити. бабусі недовго ще з нами

хлопці встали і попрямували до дороги.

  в крамниці, звичайно, ікони не було. опанасович сказав, що продав її якійсь старій жінці. а хто вона така - він не знає. сказав лише, що бачив її кілька разів на базарі - вона продавала сир, молоко, хлопці вхопилися за це і попрямували до місцевого ринку, хоч надії було мало. роман вже встиг позичити гроші в свого друга, аби лиш бабусю ві хлопці йшли поміж торгових рядів і вдивлялися в селянські обличчя. аж раптом роман почув як його кличе антон. брат стояв біля старенької бабусі перед якою був розкладений її нехитрий товар: сир, молоко, масло. хлопці з надією дивилися на

- діти, ви щось хочете купити? - запитала бабуся. 

- ні. - першим отямився антон. - це ви купили ікону в опанасовича десь півроку тому?

- так, я. а що таке?

хлопці чесно розповіли про все, що дивилася на хлопців. антон стояв блідий, йому було страшенно соромно, він хотів зірватися з місця і тікати, але не міг і

- то ви хочете, щоб я її вам повернула?

- продали, - вихопився роман.

- у нас є гроші, навіть, більше, ніж ви за неї заплатили.

- я ікон не . - відмовила стара жінка.

в обох похололо на серці - "не продасть! ".

- ми вас просимо, будь ласка! скажіть свою ціну!

- я ж сказала - я не ікон. я вам її ві, але ви мені обоє рік влітку. домовилися?

- так - так! - зраділи обоє.

троє вийшло з ринку і попрямували за місто. 

коли брати опинилися в хаті бабусі ганни, то стали і завмерли на порозі. з усіх кутків на них дивилися святі обличчя. в кімнаті було до 50 ікон.