Були якось петько з миколкою в лісі. суниць назбирали мало, зате двох їжач- ків зловили. понесли хлопці їх додому, кожний до себе. минуло кілька днів. знову зустрілися друзі. петько став хвалитися, як догля- дає за їжачком, бо дуже любить його. а миколка сумно мовчав. йому нічого було розповідати. він відніс свого їжака до лісу і випустив на волю. за о. буценем 12. напиши, що ти думаєш про хлопчиків із тексту попереднього завдання. як ти вчиниш на їхньому місці? поясни чому.

Хлопці вчинили неправильно .але зрозумівши миколка випустив свого іжачка на волю . а петрусь доглядав за ним в дома .хвалився   я намісці  х лопчиків   я не доглядав би і не хвалився іжачком

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. з прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. у них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. того, хто забуває звичаї, карають бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. у них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки, спас). сімейне життя традиційно різноманітними та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням «хата з дітьми — базар, а без них цвинтар». вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам — дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.

моє серце, полонене мистецтвом, щасливо тьохкало.

(зверхну надписуєш частини мови, знизу - позначення для членів речення:

моє - займенник, означення

серце - іменник, підмет

полонене - дієприкметник, означення, мистецтвом - іменник, означення - їх позначаєш нероздільною хвилястою лінією

щасливо - прислівник, обставина

тьохкало - дієслово, присудок)

речення розповідне, ствердж, неокл., просте, двоскласне, повне, поширене, ускладнене відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом.