Напишите твір на тему"зимовій ранок"

                                                                                зимовий ранок   одного чудового, сніжного ранку я прокинулась(-вся) від морозного , холодного подиху зими.ця  чарівна пані може і заворожувати сліпучою білизною своїх пухких , як покривало снігів, а може і завдати великої шкоди морозами, віхолами і хурделицями.цю пору року обожнюють діти , милуються дорослі і згадують минулі роки люди похилого віку.вона приносить з собою і радість , і смуток, і трохи печалі.   дерева стоять зовсім голі,засніжені.отак згадаєш їх улітку чи навесні- такі зелені, заквітчані обернешся і твій смуток розвіє юрба веселих і життєрадісних школярів, що не встигли повчити завдання, але скликали своїхм сміхом друзів і гайда на гірку - кататися на санях і лижах! ото веселощів.хочеш підійти до них і сміятися!   небо затягнуте хмарами , з них наче сльози кпають маленькі білосніжні сніжинки,що кружляють у танці , ніжнолму вальсі зими. ці принцеси надзвичайно симетричні і у кожної свій рухами вони на вії,руки і перетворюються на краплинки води.. зима принесла на своїх крила і морозець, так притаманний їй,і веселощі від новорічних свят і розва , і завороження її красою!

Одного  ясного дня, дiдусь сiяв восени пшеницю. потiм раптом подув вiтер,  почав  моросити  дощик i дiдусь вирiшив скорiше  сховатися в свiй  теплий будиночок.  але одне зернятко видув вiтер  i воно опинилося зовсiм одне в грудцi  землi,  яке пролежало там доти, доки не прийшла  весна. пролежавши пiд землею усю  сувору зиму, маленьке зернятко набралося сил, тепла та проросло.  дiдусь,вийшовши на огород здивувався. звiдкиля  ж узялося тут зернятко,яке так жваво проросло.  дiдусь дбав про це ще зовсiм маленьке  зернятко. згодом наступило тепле та сонячне лiто. за лiто маленьке зерно пiдросло  та росплодилося. так  i простоявши майже все лiто великi пагони пшеницi,  були скошанi дiдусем.вiн iх перемолов та морозною зимою ласувавши смачними пирiжками дивився на пустий огород, який незабаром буде знову проросший золотистою пшеницею!

1.на  жаль,  в нашому свiтi залишилося дуже мало  щедрих та добрих людей! всi начеб то , але виясняеться що цим вони все псують. люди на щедрiсть  стали скупi, хоча це те,що можна робити абсолютно безкорисно, а от жадiбнiсть  навпаки.  люди навiть просто не замислюються про те що вони роблять. свiт  забув одну дуже гарну приказку; якщо хочеш щоб стобою поводилися добре,щедро,  вдячно  то i iм роби так. ми i так жадiбностю. тому робiть всим добро, будьте щедрими i вам вiдповiдатимуть вдячнiстю.