Міні-твір "збереження природи наш обов'язок"не с инттернета!

    скласти міні-твір на тему "збереження природи - наш обов'язок" пропоную так:     сьогодні світ потерпає від катастроф та різноманітних катаклізмів природного характеру. я вважаю, що це відбувається через те, що природа обурюється поведінкою людей. ми, люди, ставимось до природи: вирубуємо ліси, забруднюємо навколишнє середовище, нещадно ставимось до його багатств. так не має бути. людина - частина природи. якщо зникне вода, що занепастило її людство - зникне все живе. якщо ми й надалі будемо викидати  сміття, забруднювати повітря з заводів, то люди потерпатимуть від хвороб. тож задумаймось про те, що захист природи - обов'язок кожної людини. давайте припинимо нищити все живе та будемо існувати в гармонії з нашою матінкою-природою!

Яміський житель. і як городянин я звик до  того , що мене завжди оточують комфорт і цивілізація, мені звичні шум  транспорту, фабрик, заводів. поруч магазини, зупинка автобуса,телефон . швидкий круговорот  життя , чергування днів, тижнів, місяців не встигаєш озирнутися - а вже пройшов рік, і ось вже знову перше вересня, знову  школа   і навчання. і тому моменти «відриву від цивілізації» дуже приємні і запам'ятовуються надовго. наприклад, те, як ми з татом влітку були на риболовлі.  цього літа я був у селі у бабусі. як-то на вихідні приїхав батько, і ми вирішили . прокинулися в той день раніше. тільки починало світати, і було досить прохолодно. ми накинули  куртки , взяли вудки, накопано з вечора черв'яків,  хліб   (теж для приманки), термос з розпареній перловкою (на неї чудово клюють окунці), невелике відро, бутерброди.  сіли   навелосипеди   і поїхали до річки. там ми  знайшли   тихе місце між двома вербами, розташувалися і закинули вудки.  сиділи ми довго, чекали, але поплавці все не рухалися, хоча тато і говорив, що найкраще клює на світанку. ми змінювали наживку, знову закидали вудки, але нічого не ловилося. папа нарікав, що з вечора не прикормив рибу. і тут я подумав, що непогано було б начепити на гачок відразу і хліб, і черв'яка. так я і зробив. пройшло зовсім небагато часу, і мій поплавець стало тягнути вниз. ура!   але виявилося, що, коли риба клюнула, потрібно ще зуміти правильно витягнути вудку, щоб здобич не зірвалася з гачка (підсікти - швидким та різким рухом підняти вудку вгору). папа привітав мене з почином. далі справа пішла веселіше. разів зо два риба зривалася у мене з гачка, зате батько смикав одну за іншу

Ми з дмитром товаришуємо ще з першого класу. однолітки кажуть, що нас навіть водою не розіллєш. і хоча з дмитром інколи каші не звариш, але я на це закриваю очі.ось і минулої суботи ми домовилися піти вудити рибу. я і черв'яків накопав, і вудочки приготував, а товариш навіть за холодну воду не брався. о восьмій ранку ми мали зустрітися біля криниці, але дмитро з'явився аж через півгодини. я лише розвів руками. риболовля виявилася вдалою, ми спіймали багато карасів. після обіду почали насуватися дощові хмари, і ми, взявши ноги в руки, змушені були тікати додому. злива наступала нам на п'яти, ми дуже промокли і змерзли так, що зуб на зуб не попадав. але все одно були задоволені.