Знайдить у них змістові та пунктуаційні помилки. 1.мама вимила весь посуд, тарілки, чашки, веделки. 2.на пероні вокзалу були: чоловіки, жінки і діти. 3.у саду ростуть різні дерева: вишні, троянді, горіхи. 4.на уроках ми ознаьомилися з творчістю: панаса мирного, івано франка, михайла коцюбинського. 5.у зоопарку ми не побачили багатьох тварин і слонів.

Мама вимила весь посуд: тарілки, виделки,чашки.на пероні вокзалу були (тут коми не треба)чоловіки, жінки, діти.у  саду  ростуть  різні  дерева: вишні .  троянди.(видалити)  горіхи  на  уроках  (української літератури)  ми  ознайомилися  з  творчістю   панаса  мирного, івана  франка, михайла  коцюбинського.у  зоопарку  ми  не  побачили  багатьох    тварин, не було  (вставити)  і  бегемоті

1. приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (о. довженко). 2. липневий день догоряє десь за сутінками дубів і лип, палахкотить на золотих банях і сяйно-білих стінах верхівки собору, що вигнався стрімко в небо (і. багряний). 3. уся гавань була заповнена вітрильниками, великими й малими лодіями, довбанками й човнами (р. іванченко). 4. ще в дитинстві я ходив у трави, в гомінливі, трепетні лі (в. симоненко). 5. життя кипить, кипить і завмира під спів снігів, вітрів, громів і птахів (м. чумак). 6. гарячий липень бродить покосами і стернями, кладе снопи в копи, поскрипує возами й гарбами (і. цюпа). 7. будуть приходити люди вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені (леся українка). 8. несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з якихось дивовижних трав та альпійських квіті (о. гончар).

мовний стиль - публіцистичний, тип висловлювання - розповідь.

як i коли з'явилися гроші

у давні часи між існував товарний обмін. обмінювалися   плем*я з племенем, місто з містом, країна з краї

але що більше ставало товарів,   то важче було мінятися. спробуй   визначити, за що скільки давати? отоді-то люди зрозуміли, що треба обрати якийсь товар за мipy й вимінювати на нього вci інші. це полегшуватиме обмін.

у народів-мисливців таким товаром стали шкури, у xліборобів - хліб. і досі естонською мовою «раха» - «гpoшi», а споріднене лапландське слово означає «шкура». ще зовсім недавно, за часів   письменника джека лондона, шкури були мірою обміну на алясці.

люди визначали вартість якогось товару, порівнюючи його з іншим. наприклад, вівця дорівнює одній ій cітці, або одній бичачій шкурі, або двом сокирам, або чотирьом глинянним горщикам i т. д. oтакі товари й були першими грішми