Твір мініатюра на тему я вас не обмежую

Як гарно зимою за містом! земля вкрита товстим-претовстим шаром снігу, чистого і пухнастого. на кущах теж лежить сніг, перетворюючи їх на якійсь дивні скульптури. тиша панує навкруги. тільки час від часу то каркне ворона, то застрекоче білка, помітивши людей. і стає зрозуміло, що і взимку життя тут не вщухає: нікуди не поділися звірі та птахи, тільки попряталися від холоду.

ответ:1. Прийшовши зі школи, я вирішив трошки відпочити.

2. Прочитавши завдання, я вирішив звернутись за порадою.

3. Сніжинки падали додолу, кружляючи у химерному танці.

4. Сонце гріло, звеселяюючи своїм промінням усе довкола.

5. Відпочивши, я вирішив знову взятися за справу.

6. Він сидів мовчки, незворушно, перебираючи у пам'яті минулі дні.

7. Слухаючи музику, можна неабияк розслабитись.

8. Вона робила домашнє завдання, складаючи із поданих слів речення.

9. Блукаючи містом, можна розкрити усі його таємниці.

10. Вона стояла гаючи за синицями, що підлітами до годівниці

Объяснение:

ответ:Багатство рідного краю (твір-опис)

Україна багата на родючі поля, квітучі сади, привітні гори, теплі моря, різноманітні корисні копалини. Та я хочу розповісти про ліси, що оточують наші міста й села.

Найбільше в Україні мішаних лісів, де поряд ростуть білокорі берези, гіллясті дуби, стрункі сосни, таємничі ялини.

Берізки в наших лісах ростуть завжди компактно, не змішуючись з іншими деревами. Березняк наповнений сонячними променями, які пробігають по білим стовбурам дерев. Улітку там росте

густа зелена трава і безліч квітів.

Недалеко від берізок ростуть розлогі дуби. Вони не люблять тісноти. У їхній тіні завжди прохолодно.

Птахам і звірам тут затишно й безпечно. Дубовими жолудями люблять ласувати крикливі сойки і сильні дикі кабани.

Там, де сосни, завжди сухо. Під ногами росте густий мох. Стрункі дерева колишуть кронами так високо, що, здається, чіпляються за білі хмари.

У заростях ялини завжди напівморок. Землю вкриває м’який килим з потемнілої хвої. Трава і кущі не витримують конкуренції з ялинами і не ростуть у густій тіні цих дерев. Але в ялиннику живуть білки, які в пошуках шишок метушаться

серед гілок.

Сюди за поживою прилітають дятли, синиці, адже для них насіння і ялинових шишок – найкраща їжа.

Недалеко від ялин ростуть осики. Від найлегшого вітерця листя цих дерев мерехтить і переливається. Дерево немов тремтить від страху чи задоволення.

У наших мішаних лісах ростуть ще липи, клени, ліщина, терен та інші дерена й кущі. Тут безліч видів трав і квітів, а птаство навесні заливається співами. Прийде осінь – на лісове різнобарв’я не надивишся. Здається, що це неуважний художник-чарівник розлив свої фарби над лісом.

Тут яскраво-жовті, там – червоні, десь темно-зелені, а далі – золоті.

Ліси – це багатство України. Нам треба берегти їх, щоб вони радували своєю красою наступні покоління українців.