Весели, верба.доберить перевирни слова.

Веселий - весело верба - вербний

Дуже часто доводиться стикатися з ситуацією, коли деякі люди старшого віку вважають, що можуть собі дозволити звертатися до всіх молодших на «ти». не враховуючи при цьому багатьох і багатьох інших факторів. мало того, останнім часом серед молоді поширюється переконання в тому, що "ви" - це пережиток позаминулого століття, архаїзм, анахронізм і свідчення «послужності та ієрархічності». не заглиблюючись у роздуми про ієрархічності будь-якого суспільства, спробуємо поглянути на проблему.  звернення на «ти»  зближує, стирає кордони у спілкуванні між людьми - зазначають деякі противники звернення на «ви». однак межі між людьми завжди були і будуть. особисто мені дуже складно уявити людину, яка однаково вільно пускає всіх зустрічних у свій будинок. то невже пустити будь-якого і кожного своє життя - простіше?   спірним залишається питання розподілу  «ти» і «ви» в інтернеті. так, багато хто вважає, що інтернет всіх зрівнює: всі - один соціальний шар і клас. можливо, якась логіка в цьому є. але от особисто мені дуже складно звернутися до незнайомої людини на «ти» навіть у віртуальному світі. цікавий вихід знайшли на деяких форумах, коли при реєстрації необхідно вказати переважну форму звернення. що дійсно істотно спрощує спілкування.

1. між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з'єднаними спо­лу­ч­ни­ком і(й): коли відбудеться лекція і хто її буде читати? як пишно цвітуть каштани і який гарний київ у цей час!

2. між двома безособовими реченнями за умови, коли присудки цілком однорідні за зна­чен­ням: сумно й глухо! (мирн.)

3. між двома сурядними реченнями, коли вони мають спільний член, що стосується обох про­с­тих речень, або спільне підрядне речення: на селі хутенько, як сонечко закотилось, по­мо­в­к­ли голоси і рух усякий замер. (м. в.) мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще ду­ж­че зігнулася. (головко)

4. якщо частини складносурядного речення дуже поширені, або мають уже всередині свої роз­ді­ло­ві знаки, або автор хоче підкреслити їх са­мо­стій­ність, або далекі за змістом, то замість коми ставиться крапка з комою: ся розмова лишила в мені якийсь гіркий не­смак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання. (л. укр.)

5. якщо сурядні речення, з'єднані сполучником і(й), та(і) та й, виражають швидку або не­спо­ді­вану зміну подій або різке протиставлення, то перед сполучником ставиться тире: сонце зійшло  — і враз над києвом занялося ре­ви­ще гудків. (см.)