Мини-сочинение на тему: місто майбутнього

На бери) я писав уже) таке) я вірю в краще майбутнє. я дуже сподіваюся, що ми, люди, будемо вдосконалювати світ, в якому живемо. тож і місто майбутнього буде дуже відрізнятися від сучасного в кращий бік.по-перше, у майбутньому місто буде чистим, тому що всі заводи та інші підприємства, що забруднюють навколишнє середовище сьогодні, використовуватимуть нові безпечні технології. не буде хмар із рудого металевого пилу, хімічних викидів, брудної води в морях та річках. проте життя в місті вируватиме як завжди, тому на вулицях буде багато автівок. однак усі вони їздитимуть на екологічному пальному.по-друге, місто майбутнього буде дуже зручним для життя. окрім звичних магазинів та кафе будуть працювати різноманітні служби доставки покупок додому – і це буде доступно кожному. також буде багато нових видів громадського транспорту, дуже швидких та безпечних.у місті майбутнього багато уваги приділятиметься містам відпочинку. буде збудовано безліч парків, кінотеатрів, оглядових майданчиків. там, де немає ні моря, ні річки, будуть зроблені штучні водойми, в яких можна буде купатися та плавати на човнах. кожне місто нагадуватиме курортне. мені би хотілося, щоб міста майбутнього були різні та несхожі одне на одного – великі й малі, з хмарочосами та котеджами, та щоб людям було комфортно та безпечно жити в них. можливо, моє місто майбутнього не дуже схоже на місто з фантастичного роману, проте я вважаю, що воно таке, яким ми насправді можемо його зробити.

Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. у всі часи людство приваблювало майбуття. людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. але час
колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером та все це залишилося у дитинстві, у мріях. зараз я тільки у шостому класі, але певна, що професію свою ще не обрала.
щоб уявляти своє майбутнє, треба насамперед поставити перед собою ціль і намагатися досягти її. тоді легше жити, бо людина знає, що їй потрібно від життя, знає, чого саме вона хоче.
моя мета зараз — добре вчитися. я вважаю, якщо захотіти, то все обов'язково здійсниться. звичайно ж, майбутнє своє я уявляю світлим, хорошим. варто лиш вірити у свої сили, у себе.
як усе буде — покаже час. та недаремно в народі кажуть, що людина — коваль свого щастя, вона сама будує власне життя.

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом: намальований (такий, що його намалювали). до прикметника дієприкметник подібний тим, що відповідає на питання який? яка? яке? які? ; змінюється за , числами, відмінками; стоїть у тому ж роді, числі і відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний; має такі самі відмінкові закінчення.

дієприкметник має такі ознаки дієслова: час: теперішній і минулий: сяючий, посинілий; вид: доконаний і недоконаний: роблений, зроблений; здатність мати при собі залежний від нього іменник: овіяний вітром, займенник: омріяний тобою або прислівник: прочитаний виразно.

отже, дієприкметник поєднує ознаки двох частин мови: дієслова та прикметника. початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду. якщо прикметники називають постійні ознаки предмета, то дієприкметники виражають ознаки, які розвиваються в часі. з цього випливає, що дієприкметник не тільки вказує на ознаку, а й виражає дію або стан, з якими ця ознака пов’язана. тому дієприкметник — не окрема частина мови, а особлива форма дієслова. у реченнях дієприкметник найчастіше виступає означенням або присудком: цвіла приморожена осінь. повітря насичене несказанною ніжністю.