Напишите ( твір на тему : виготовлення ляльки мотанки ) зарание

Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок  тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки — хрест. людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід. наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. відразу після одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти.обличчя у «плодоносних» ляльок немає — невідомо ж, хто прийде на світ.берегиням — іншому різновиду — на обличчі намотували хрести. і виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буреві усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із українська лялька тим унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому! найдавніші — глиняні — сягають доби трипілля.лялька-мотанка не випадково не має обличчя. адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала. вона виховувала. бо уособлювала дух прадавнього предка, а відтак не дівчинка гралася лялькою, а лялька, як стара баба, передавала досвід минулого новому поколінню. сакральна істота з хрестом замість обличчя, символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини), тобто є гармонізувати простір. такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає

Заголовок: скарб літом більшість дітей їздять до рідних : бабусей, дідусей .часто близьким важко ,й діти їм . одного разу хлопці (можна дати їм імя)сергій і микола після закінчення( свій клас) 6 класу хотіли поїхати до бубусі, але батьки їм не дозволяли та хлопці настояли й сказали що на наступний рік будуть добре вчитись, на що батьки підкупились й дозволили. коли сергій та миколка приїхала бабуся їх пригостила варениками, борщем та компотом, все було смачно. після чого хлопці вирішили старенькій бабусі скопати город, копаючи вони знайшли скарб. потім постало питання віддати скарб бабусі чи державі. поки хлопці барилися з питанням про скарб дізналися злочинці, які взяли хлопців у полон, щоб ті віддали скарб їм. бабуся героїня спасає хлопців та віддає скарб державі. а голубоокий сергій та чорнокосий миколка. наволі й кожного дня ходять на , й навіть не підозрюють що їхня бабуся капітан інопланетянів. поки вони на зеленій землі, їхня бабуся десь там на марсі

теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. а осторонь від натовпу стояли дві бабусі. вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. у їх погляді було німе питання: «куди ви так поспішаєте? ще встигнете! не ображайте гідність людей! » нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро.

мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо.