Твір легше тобі на душі стане як пісня до твого серця загляне

так,я погоджуюсьз думкою про те,що легше тобі на душі стане,як пісня до твого серця загляне.

тому,що без пісні немає життя .пісня це життя,душа,без пісні небуло б ні рослинки, ні тваринки.раніше піснею,молоді люди розказували свої почуття дівчатам,яких вони любили.

як доказ цього хочу навести приклад.опера весілля фігаро побудована на багатьох пыснях про життя та любов.молодий слуга фігаро признається в коханні сюзанні і відіграють весілля.

в наш час пісні співають,для того щоб підняти настрій, або чогось іще .

звідси можна зробити висновок,що легше тобі на душі стане ,як пісня до твого серця загляне. 

зараз настала епоха інформаційних технологій: комп'ютерів, ноутбуків, мобільних телефонів, інтернету. тому часто доводиться чути, що інтернет та книжка стали ворогами. мовляв, інтернет витіснить надруковану книгу. а я думаю, що це абсурд.

раніше те саме казали про телебачення. але минули роки, а люди, в яких є вдома телевізор, все одно купують книжки, беруть їх у бібліотеці, читають. а не читають книг ті, хто й без телевізора та інтернета нічого б не читав. просто раніше ці люди розводили теревені на лавках, а тепер роблять це в інтернеті та граються смартфонами.

я вважаю, що інтернет, навпаки, є книзі. зараз будь-який твір літератури можна знайти в електронних бібліотеках та почитати. наприклад, твори для шкільної програми. раніше для цього потрібно було йти в бібліотеку, в книжковий магазин або просити книгу у друзів. а тепер можна читати з монітора комп'ютера, роздрукувати твір на аркушах паперу або користуватися спеціальним пристроєм - «електронною книгою».отже, книги стали доступніші завдяки інтернету.

ще я вважаю, що книга в електронному вигляді все одно не замінить «живу». монітор навантажує очі, перед ним не посидиш без кінця. інтернет-книга не може слугувати подарунком на день народження або інше свято. в ній немає гарних ілюстрацій, як в друкованій, до того ж друкована книжка сповнена якоїсь особливої чарівності. її можна взяти до рук, погортати, вона пахне друкарнею.

я бачу тільки один мінус для книг в тому, що поширився інтернет. я пам'ятаю, раніше ми обмінювалися книжками, а потім обговорювали, що кому . а тепер попросиш книгу, а у відповідь: «скачай в інтернеті». не всі розуміють, що читати «живу» книгу приємніше, а потім хочеться поділитися тим, що прочитав.

Коли тато приніс барометр, усі зраділи. а чи знаєте ви, що таке барометр? так от послухайте. барометр нагадує годинник. такий са­мий круглий, під склом, зі стрілкою посередині. але замість цифр на ньому написані слова: «дощ», «вітер», «ясно» та «перемінно». стрілка і вказує, чи буде дощ, чи вітер, чи хо­роша, ясна погода. а якщо ні те ні се — вона стоїть на «пере­мінно». татко забив у стінку гвіздок, а мама повісила на ньому ба­рометр. усі поставали навколо, дивляться: стрілка показує на «ясно». —    зручна штука,— посміхається татко. тільки дідусь не звернув на барометр ніякої уваги. —    він мені,— каже,— ні до чого. я й без нього знаю, чи буде дощ. у мене свої барометри на кожному кроці. тільки дивись уважно та примічай…