Зтайти корінь в словах шпаки, шпаківнях, шпаченята.

Шпаки-шпак шпакивня-шпак шпаченята-шпач

Чи не мріяв кожен з нас хоч раз у житті зустріти інопланетну особу? ! звичайно, мріяли. і скоріше за все, досить часто усі ми, дивлячись на нічне дивовижне небо, покрите зорями, уявляли різних інопланетних істот, що проживають на інших планетах.яке воно, життя поза нашої планети? хто ті незнайомці, що можуть населяти інші простори, адже давно доведено, що ми не єдині у всесвіті. галактика гігантська і там може знаходитися не одна така планета, як наша. а люди.. які вони там, поза нашою землею? ! пригадуються різні фантастичні фільми про поганих і добрих прибульців. один автор їх змальовує роботами, інший - схожими на нас. але так хочеться зустріти самому хоч раз ту фантастичну неземну особу з іншої починався, як завжди: швидко закинувши кілька підручників до портфеля, похапцем схопивши бутерброд, я біг до школи. погода була незрозумілою. сонце заховалося і здавалося ось-ось вийде, але сірий туман так огорнув його своїми пазурами, що не видно було жодного промінчика. все довкола було сіре і похмуре. я йшов звичною дорогою через невеличкий і ось попереду я побачив незвичайне світло, яке почало наближуватися до мене. від несподіванки перехопило подих. довкола була тиша і лише світло, що просто вже мчало до мене. я став, як укопаний і не знав, що робити. коли світло було вже зовсім поряд, я розгледів невеличку людиноподібну істоту. менша за мене, з маленькою лисою голівкою, на якій були два вуха, разів у три більші, аніж людські.  на ньому було щось одягнуто, але я так і не зрозумів що.  я просто стояв, як переляк і не знав, шо ж робити і куди бігти. маленькі губи незнайомця зарухались і він промовив, як не дивно, зрозумілою для мене мовою: «не бійся, ти давно запитував себе, чи ми існуємо і які ми. так от, я тут, щоб з тобою познайомитися. ми майже такі, як і ви, але ще не час нам ближче налагоджувати контакт. ми не бажаємо вам зла, просто знайдіть мир самі на своїй планеті і ми зможемо без остраху з вами ».я розплющив очі, наді мною стояла мама і казала, що час вставати і йти до школи. я нічного не розумів. то це просто сон? ! але ж все було так по-справжньому. я сів на ліжку і згадав увесь сон так докладно, що, здається, то була реальна історія, що зі мною сталася. слова інопланетянина чітко лунали у моїй голові:   повинен бути мир на усій планеті, тоді і ми зможемо без остраху з вами спілкуватися. я дуже чекаю на той час, коли не почую по телебаченню жодних новин про війну, стрілянину і смерть. і, дивлячись на небо, буду зустрічати інопланетних друзів, котрі будуть летіти до мене у гості.

Явважаю, що помітну роль в нашому житті відіграють українські пісні. без них ми б не дізналися про минуле наших предків, які оспівували правдиве життя людей. не дізналися про трагізм у цих піснях і про гумор. люди не могли обійтися без пісень, тому що вони підіймали дух, якщо воїни ішли на війну і підіймали настрій , розповідали про долі різних людей.  важливість пісень полягає в тому, що ніхто не міг не співати їх. народ веселив себе ними або, сидячи біля великого вогнища співали сумні пісні. зранку до вечора люди працювали, а ввечері виходили на гуляння. роблячи, гуляючи, народ вигадував пісні і співав їх. пісні – це розповідь, але в музичній формі. важливість полягає ще в тому, що на весіллі народ забавляли пісні гумористичні, це було найважливіше на ньому.  пісні дійшли і до наших часів, але ніхто не згадує їх, забуваючи про них. згадуємо лише тоді, коли читаємо їх, але деякі навіть не здогадуються, що старі українські пісні існують. згадуючи про них, ми задаємо питання „чи важливі пісні сьогодні”. деякі скажуть „ так”, - але більшість „ні”  чому? тому що щі пісні відійшли на другий план, в людей зараз з’явилися інші інтереси і їм навіть нецікаві українські пісні. ми виростаємо і забуваємо про родинно-побутові, весільні пісні, . можливо, в майбутньому наші діти, онуки, правнуки не вивчатимуть  їх, бо ці пісні зникнуть. будуть друкуватися нові книги про нові подвиги, і діти наші не дізнаються про долю наших людей, про яких співають в пісні. тому ми маємо пам’ятати, берегти пісні, переказувати нашим нащадкам, щоб вони розповідали своїм дітям. я позитивно відношусь до українських пісень, дізнаючись їхню долю, я відчуваю  напруженість, гостроту, часом трагічність сюжету високу емоційність зображення однієї події з життя головного героя. це все про . українські пісні нам знати про минулі часи, про долю наших предків. 97 голосов3.5  из  5  (97  голос)