Твір - роздум публіцистичного стилю. тема на вибір: 1.земля-наш спільний дім. 2.до доброї криниці стежка утопчена 3.ми відповідаемо за тих кого приручили. 4. людська душа -це чиста криниця .

людська душа – павутинка, химерне плетиво, що рветься навіть від легесенького подиху вітерця… а ще – дорогоцінне полотно, витонченості якого подивується не одна вправна ткаля, зрештою, на цілому світі не знайти людини, яка б могла створити щось подібне. усвідомлення цього спонукало не одного знаного або ж і зовсім невідомого мислителя задуматися над вічними та складними мотивами людського існування. очевидно, саме тому маємо змогу читати і ці поетичні рядки, сплетені уявою, наснагою, переживаннями, вірою та любов’ю львів’янки галини матвієнко. народилася галина у львові. тут закінчила загальноосвітню середню школу № 82, а також дитячу музичну школу № 1 ім. а. кос-анатольського – опанувала гру на бандурі. цього року галина матвієнко стала випускницею історичного факультету львівського національного університету імені івана франка, а також – аспіранткою цього навчального закладу.

бажання записати римовані рядки виникло в авторки ще у школі, а сприяли цьому її музичні зацікавлення – самостійне виконання пісень та інструментальних творів у і улюбленого інструменту. “людина не в силі самотужки вистояти на роздоріжжі серед буревіїв та хурделиць, проживаючи без віри” – переконана галина. тому минуле та сьогодення, зміна пріоритетів та формування суспільних цінностей – “часові моменти земного життя людини” – актуальні мотиви її віршів. творити нові поетичні рядки надихає галину “переживання кожного слова”. напевно тому у її виконанні, а точніше написанні, вони не зовсім поміщаються у рамки звичних та відомих поетичних розмірів чи рим, а просто ллються потоком думок, пульсують і… живуть.

Кожна людина може трішки збільшувати або зменшувати ті слова або речення які сказали передати,    якщо людина тобі збреше, то ти розповіси цю брехню іншій людині і так виходить замкнутий круг. зазвичай ще з дитинства дорослі кажуть щоб мі не брехали, а казали правду. але тій людині яка говорить завжди правду їй буде складніше в житя. тому кожна людина повинна хоч трішки казати не правду.     кожні батьки кажуть своїй дитині такі слова: " краще гірка правда, ніж солодка брехня"

По дорозі до лісу я зустрів дідуся.-дідусю,де ви назбирали скільки грибів? -це   на галявині,біля вільшаника.  -а як туди дібратися,щоб не заблукати? -потрібно,онучку,йти тільки по стежці.ти з неї не звертай,бо можеш заблукати.-скажіть,а як правильно збирати гриби? -ніякої таємниці тут немає. ти тільки бери з собою маленький ніж та зрізай біля самої землі.будь обережним,не порушуй грибницю.-чому,дідусю? -бо на слідуючий рік не виростуть там грибочки.-а яких же ви грибів назбирали? -у мене там ціла колекція .є там і лисички,і підберезовики,і маслята,є навіть кілька білих грибочків! -дякую вам ,дідусю. до побачення. -до побачення,онучку.