З-поміж наведених речень знайдіть речення з пропущенним членом: а) вся долина зеленава в квітах-зорях, в майських травах. б) поховайте та вставайте, кайдани порвіте. в) у нас нема зерна неправди за собою. г) дарованому коневі в зуби не .

Всі речення написані вірно, я не бачу жодної помилки.

Частини мови поділяються на три групи: самостійні , службові та окрема група частин мови.

1. Самостійні частини мови.

До цієї групи належить:

-Іменник

- прикметник

- дієслово

- займенник

- прислівник

- числівник.

Самостійні частини мови можуть називати предмети, вказувати на їхні ознаки та кількість або ж описувати дію. Головною ознакою самостійних частин мови є те, що вони – члени речення, що мають граматичну вагу та своє лексичне значення.

2. Службові частини мови

До неї належать:

- сполучник

- прийменник

- частка.

Роль службових частин мови в реченні – зв’язок слів між собою, надання певних емоційних відтінків членам речення або творення нових слів і морфологічних форм.

3. Окрема група

До неї належать:

- вигук

- звуконаслідування.

І. Самостійні частини мови.

Іменник – назва предметів та будь-яких явищ.

Наприклад, стіл, вітер, Ганна.

Іменник зазвичай буває підметом або додатком (у непрямих відмінках).

Прикметник – вираження ознаки предметів.

Наприклад, високий, красива, дерев'яний.

Прикметник – це типове узгоджене означення.

Однак у нетиповому варіанті прикметник також може виступати іменною частиною складеного присудка.

Дієслово – вказівка на дію або стан предметів чи явищ.

Наприклад, біжу, переїхав, зробити.

Дієслово – це типовий присудок. Але не тільки!

Дієслова іноді можуть виступати в ролі підмета, додатка, обставини та навіть означення.

Що стосується дієслівних форм, то дієприкметник у реченні – це означення чи іменна форма складеного присудка; а дієприслівник – це обставина.

Займенник – вказівка на особу або предмет.

Наприклад, я, твій, той.

Займенники, що вказують на предмети в реченні відіграють роль підмета та додатка. А займенники, які вказують на порядок при лічбі та ознаки, звичайно, стають означеннями.

Прислівник – виражає ознаку дії чи іншої ознаки.

Наприклад, холодно, тричі, стрімко.

Прислівник частіше за все буває обставиною та тільки іноді – неузгодженим означенням.

Службові частини мови не є членами речення, але давайте розберемо, яку граматичну роль вони відіграють.

Числівник – назва кількості предметів або явищ та їхній порядковий номер.

Наприклад, сто, перший, десятеро.

Числівник часто буває підметом (часто – разом з іменником), але в непрямих відмінках може виступати додатком та означенням.

ІІ. Службові частини мови.

Сполучник – зв’язок між собою частин речення та однорідних членів речення.

Сполучники сурядності існують у реченні для приєднання однорідних членів та частин складносурядного речення. Сполучники підрядності єднають підрядне речення з головним у складнопідрядному реченні.

Частка – виражає відтінки мовлення.

Частка потрібна для вираження чи підсилення конкретного слова або словосполучення. Також за до частки окреслюється питання, ствердження чи заперечення в реченні.

ІІІ. Окрема частина.

Вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.

Наприклад, ой, ах, тьху.

Вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.

Я считаю, что человек обязан своему развитию голове и мыслить. Безусловно, прямо хождение, земледелие и труд руками внесли свою лепту в развитие как самого человека, так и человеческой культуры в целом. Однако к мышлению, обдумыванию, анализу делают нас человеком. Ведь, именно, благодаря этому навыку мы понимаем и отличаем добро от зла, сопереживаем и другим, что так важно для того, кто зовется Человеком. Я считаю, что наше мышление - это наш подарок, которым мы обязаны воспользоваться правильно, дабы и далее носить имя Человека за собой! На украинском не напишу, к сожалению, так что, если понравятся фразы, переводите:)