Зробіть фонетичний розбір слова 1.намагається 2.милуєшся з 8 марта, дівчата. іть хтось.

Намагається 1. намагається - [н а м а г а й е т' с' а] 2. у словы 5 складів: на-ма-га-єть-ся, усі відкриті 3. наголос падає на третій склад 4. голосні звуки: [а], [а], [а], [е], [а]  5. приголосні звуки: [н], [м], [г], [й], [т'], [с'] 6. у слові 11 літер, 11 звуків.(ь не читається, є - [й] і  [е] милуєшся  1. милуєшся - [м и л у й е с: ' а] 2. у слові 4 склади: ми-лу-єш-ся 3. наголос падає на третій склад 4. голосні звуки: [и], [у], [е], [а]. 5. приголосні звуки: [м], [л], [с]  6. у слові 8 літер, 8 звуків(є як [й] і  [е], ш і с як [с: ]

Унаший школі уроки праці завжди проходять дуже цікаво, тому час пролітає непомітно. так було і цього разу, коли вчитель оголосив конкурс на кращу шпаківню. як завжди, михайло степанович дуже зрозуміло пояснив, що, в якому порядку і як робити. переконавшись, що ми чудово зрозуміли, що від нас вимагається, він дозволив приступити до роботи. вмить запрацювали верстати, в майстерні пролунав стукіт і скрегіт. кожен хотів справитися із завданням швидше і краще. спочатку лідирував сергій. він швидко і точно наніс потрібні розміри на дощечку і вирізував окремі деталі. але виявилось, що одна деталь бракує, а дощечки більше не було. тому, на жаль, він вибув із змагань. а василь, хоча і працював не дуже швидко, але все продумав і зважив. йому не довелося щось переробляти або поправляти, тому його роботу порахували кращою, хоча він завершив її одночасно зі мною. михайло степанович уважно оглянув виріб, похвалив василя і поставив в журнал відмінну оцінку. потім ми обговорювали всі моменти виготовлення шпаківень і ділилися досвідом. було цікаво!

Поза сумнівом,  народні традиції  — це культурна спадщина, до того ж у кожного народу — своя. їх іс­торія сягає глибини віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту. і ми, нащадки великого народу, повинні берегти і примно­жувати це народне багатство, аби усвідомити, що є його частиною. усвідомлення своєї причетності до великого народу є усвідомленням себе самого, своєї значимості у світі. той, хто не знає своєї культури, цурається мови, не може з пошаною ставитись і до культури інших народів. скільки обрядів довелося мені побачити: і весіл­ля, і свято купала, і свято першого снопа! мені по­щастило брати участь в  усіляких різдвяних дійствах… а скільки ще не побачено! адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції збага­тити його. згадаймо хоча б безсмертні  твори  і. котляревсь­кого «наталка полтавка», г. квітки-основ’яненка «маруся», м. коцюбинського «тіні забутих предків, автобіографічні твори о. довженка «зачарована дес­на», м. стельмаха «гуси-лебеді летять» та ін., у яких зображено широку палітру народних традицій. я із задоволенням читаю книжки, які містять ін­формацію про історію і культуру інших народів, по­рівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів україни та інших народів. доволі приємно, коли ви­являється, щоукраїнські традиції  — багатші, мова — милозвучніша, пісні — мелодійніші. яка гордість наповнює душу за увесь народ і за себе особисто. отже, будучи частиною народу, не можна не ці­кавитися його душею, його життям — народними традиціями, що є його культурною спадщиною, бо, як писав антін могильницький: кожен нарід, хоть би дикий, любить свій родимий край, любить отцівські язики, свою мову і звичай.