Текст росповідь, що цікавого ти знаєш про рослини

Рослини-це унікальні організми.рослини це живі організми.всі живі організми діють між собою.рослини виконують фотосинтез.фотосинтес потрібний рослинам для того щоб живитися.зеле́ні росли́ни  —  царство  живих  організмів  . нїпредставники царства  —  афтотрофні організми, для яких є характерною здатність до  фотосинтезу    та наявність щільної клітинної оболонки, яка утворена здебільшого  целюлозою  . запасною речовиною у рослин є, як правило,  крохмаль  . рослини є першою ланкою всіх  харчових ланцюгів  , так що від них залежить життя  тварин  . вони є джерелом більш як десяти тисяч біологічно активних речовин, які діють на організм людини та тварин, зокрема при вживанні у їжу.вивченням рослин займається  ботаника.

    твір-опис людини пропоную скласти так:     щотижня я їжджу провідувати свого дідуся. його звати микола і він є дуже щирою та доброю людиною. дідусь мій невеличкий на зріст. він не повний, а худенький. дід микола вже сивий, а його обличчя рясно вкрите зморшками. на його обличчі завжди щира посмішка. очі в дідуся блакитні, брова густі, а ніс великий.     очі діда миколи сповнені любов'ю до . він завжди радіє, коли ми приходимо до нього. завжди до вихідних він купує цукерки та фрукти бо знає, що я це люблю. та й я у свою чергу намагаюсь зробити для нього щось приємне. я щасливий, що маю такого діда. 

Роман у віршах «маруся чурай» — твір багатогранний, у ньому поєднане й епічне начало (історичні відомості), й ліричне (глибокі почуття героїв), і філософське підґрунтя.  діло — писані слова! історії ж бо пишуть на столі. ми ж пишем кров'ю на своїй землі. ми пишем плугом, шаблею, мечем, піснями і невільницьким плачем.  історія — складна річ. скільки ми знаходимо різночитань, гіпотез, думок щодо історичного процесу, багато суперечностей і в документах, а ще більше суперечностей в інтерпретації цих документів, скільки перекручень зазнала історія з боку ідеологічних то де ж шукати справжню історію? напевне, саме «на своїй землі», написану плугом, шаблею, мечем і піснями, надзвичайною кількістю прекрасних шедеврів пісенної творчості, що їх створив український народ. саме таку живу, піснями писану історію відображує у романі «маруся чурай» ліна костенко.  зображений у романі історичний час — доба хмельниччини, xvii століття — є суперечливим хоч який історичний час в багатостраждальній історії нашого народу не був суперечливим? дослідники стверджують, що зафіксовано близько 200 000 українських народних пісень. мені навіть важко уявити таку кількість! 200 000 пісень, кожна має свій сюжет (якщо не подієвий, то сюжет ліричний), кожна була кимсь складена і стільки разів виконана різними людьми, поки усталилася, стала народною! якщо приблизно підрахувати, виходить, що для того, щоб проспівати усі українські народні пісні, якщо співати одну пісню на день, не повторюючись, необхідно близько 550 рокі  відповідно, кожна більш-менш важлива подія в житті нашого народу піснями, виспівано було кожну радість і кожен бі тож не дивно тепер, що звичайна дівчина із талантом до співу стала справжньою національною героїнею, символом, людиною з багато уваги поетеса приділяє і звичайним людським почуттям, хоча чи можна назвати святе почуття любові звичайним? історія кохання марусі та гриця також ніби взята з народних пі  у романі «маруся чурай» майстерно поєднується історичне, ліричне та філософське. григір тютюнник колись сказав: «пісня — це коли душа сповідається» і насправді, пісні марусі чурай є сповіддю її душі і водночас сповіддю народної душі, бо в них вона відображує не тільки власні переживання, але й народні звичаї та вірування, історичні події, легенди про битви та походи.  мені сподобався роман «маруся чурай» зокрема й тим, що він є по-справжньому близьким мені твором: хоч у романі немає пафосу та урочисто піднесених слів, він є патріотичним та українським до останнього свого рядка. картини народної вдачі, обрядів, героїчних походів та боротьби за свободу, картини української природи — все це поєднується гармонійно та поетично в єдину неповторну картину. маруся чурай бачить свою землю, і її бачення мені дуже імпонує:   усе як є — дорога, явори, усе моє, все зветься — україна. така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з богом говори.