По, явиться, ви, явиться, за, явиться, пiд, явиться, роз, явиться, з, явиться, по, ïсти, ви, ïсти, за, ïсти, пiд, ïсти, роз, ïсти, з, ïсти, ви, ïхати, за, ïхати, при, ïхати, по, ïхати, пiд, ïхати, роз, ïхати, з, ïхати, ви, эднатися, за, эднатися, при, эднатися, по, эднатися, пiд, эднатися, роз, эднатися. з, эднатися. з двома словами, у яких вживаэться апостроф, скласти речення.

1.з'  їхати  на санках з великої гірки може кожен, а витягти  санки на гору не кожен зможе. 2.яка  це  радість -  з'їсти    смачну  піцу на перерві у школі. появиться,  виявиться,  заявиться, під'явиться,  роз'явиться, з'явиться,  поїсти,  виїсти,  заїсти, під'  їсти,  роз'їсти,  з'їсти,  виїхати, заїхати, приїхати, поїхати, під'їхати,  роз'їхати,  з'їхати, виєднатися, заєднатися, приєднатися,  поєднатися, під'єнатися, роз'єднатися,  з'єднатися

  как то так,только можешь переделать как тебе будет обережним бути не завадить літо. скільки див воно дарує: подорожі, відпочинок, екскурсії у мальовничі куточки нашої країни. звісно, кожна дитина чекає літа, бо воно приносить канікули. три місяці — так багато веселого часу. скільки різних пригод трапляється, скільки вражень! я хочу розповісти про випадок, який стався минулого року на морі. щоправда, не зі мною.героїня мого оповідання — марічка, десятирічна дівчинка, красива білявка з голубими .одного довгоочікуваного дня дівчинка разом із сім'єю сіла в потяг і помчала-полетіла назустріч морю.марічка ніколи раніше не бачила цього синього дива: раптом перед очима постала блакитна далеч, аж до самого обрію. морська гладінь виблискувала на сонці мірі іскорок.— мамо, яке море безмежне і привітне. я йду з ним привітаюсь ближче, — впевнено сказала марічка.—  обережно, дитино. воно дійсно гарне, але може бути небезпечне.—  ну що ти, мамо! хіба я маленька! — махнула рукою дівчинка і, не слухаючи останніх слів матусі, помчала у воду. марічка не зрозуміла, чому мама так каже. вона хлюпалась у водичці, забавлялась, не помічаючи, як відходить все далі від берега. та ось одна велика піниста хвиля накрила дитину. мить — і марічка опинилась під водою. що було далі — вона не пам'ятає.дівчинка розплющила очі — і побачила біля себе переляканих батьків і двох високих чоловіків у рятувальних жилетах. вони лагідно посміхнулись і сказали: —  так, море гарне і добре, але обережним бути не завадить.—  і вам, —ледве промовила марічка. і, притулившись до мами,

Кожна епоха дає свої поняття про цінності. для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи відродження — духовне зростання, для епохи сорокових років xx століття — завоювання і загарбання. з цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб.  коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.  звернімося до історії: радянський союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли україна гинула від голодомору. недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: «бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба». у роки великої вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. а у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба.  одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну норму ленінградця. я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричиевий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.  пригадую фільм, побачений у дитинстві. ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. тоді він був дешевим. ним годували худобу, він лежав на смітниках. це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! народна мудрість навчає нас: «хліб — усьому голова», «є хліб — буде й пісня». і дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина.  хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів. хліб — це святиня. не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гостей, хлібом-сіллю благословляють матері своїх дітей. і це не тому, що хліб і сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символ праці і надії на майбутнє. хліб — це міра совісті і людяності.  завантажити в zip-архіві - хліб — найбільше багатство (твір-роздум на мораль