Подумай, чим ти можеш порадувати своїх рідних.напиши про це текст- розповідь(5-7 речень

Ядуже люблю своїх рідних і близьких. і щодня намагаюсь їм. щоб порадувати маму, я купую їй квіти, та прибирати. для тата я приношу хороші оцінки зі школи. а братику  (сестричкці) я купую нові іграшки. я намагаюсь робити усе щоб мої рідні посміхались. тому, що я їх дуже люблю і намагаюсь постійно радувати.

Нещодавно мене запитали: що означає школа для мене? і я дійсно замислився(замислилася) над цим запитанням. адже якщо подумати, то більшу частину нашого юнацтва ми проводимо саме у навчальних закладах. саме школи, гімназії виховують в нас людину, навчають нас спілкуватися з однолітками та проявляти свої здібності. особисто для мене школа означає більше, аніж просто місце, де я отримую освіту. для мене це маленький світ, у якому я вивчаю нові речі, весело проводжу час з моїми однокласниками, котрі вже стали моїми друзями.  багато хто переконаний, що школа не є корисною, що це лише дарма витрачений час. проте якщо подумати - то чи дійсно це так? а щоб ми робили якби не ходили до школи? звісно ж, могли б весело проводити час за комп'ютерними іграми та  спати досхочу. але чи продовжувалося б це все життя? я думаю, ні, адже у всього є своя межа. отож я хочу зробити висновок, що школа відіграє надзвичайно важливу роль у житті кожного малюка, підлітка. саме вона є сформувати дитину як особистість. і саме завдяки їй ми матимемо безліч веселих спогадів про своє дитинство.

Щедра горобина   скакав якось горобчик маленький по снігу - веселий,пісню наспівує.аж раптом на ньго вовк як кинется! злякалося пташеня,полетіло,як змогло,не високо,літати як слідує ще не навчилося.наздогнав вовк  бідолашного горобчика та за крильце - хвать! - і поранив.побігло птпшеня по снігу,а вовк уже близько,от-от і зараз схопить. раптом трапилася горобчикові на дорозі горобина - велика,росла,і ягідок повно. - куди ж ті так біжиш,горобчику? - запитала вона.   горнобчик і каже: - я,матінько-горобино,від вовка лютого тікаю! та крильце моє   не встиг горобчик доказати,аж тут вовк уже наздогнав.горобина його як вдарить гілкою,що у того й сльози з очей.він кинувся на ненависну горобину,а та як почала його бити гілками,що ой леле! вицарапала його усього,а той зо страху й втік.   і тоді добра горобина почала подгодовувати бідне пташеня до самої весни,піклувалася про нього,наче про синочка свого,а коли те одужало,то подякувало воно горобині та й полетіло до родичів. - і щоб я робив без тебе? - сказав наостанок горобець горобині. - помер би,