Скільки звуків в слові маля, диня, явір, чапля, бабуся

Маля-2,диня-3,явір-3,чапля-5,бабуся-6

Хто знання має, той мур ламає. у світі дикої природи все живе підкорюється одним і тим самим законам: основою для життя будь-якої істоти є інстинкти.тварини, комахи, птахи народжуються з ними та їх своїм дітям. але навіть ці нерозумні порівняно з людиною істоти протягом життя набувають певних знань, котрі їм не просто виживати, а жити в кращих умовах. колись батько прочитав мені розповідь про сороку, котра, не змігши видобути воду з дна глечика, почала кидати в цей глечик камінці і робила це доти, доки вода не опинилася майже на поверхні. що це, як не винахідливість, знання? людство вижило й розвинулося саме завдяки знанням. навички з мисливства, облаштування свого житла, виховання нащадків, здобуті первісною людиною, протягом тисячоліть не просто змінилися, а дуже розвинулись, розгалузились. чи могла уявити людина середньовіччя, що за кілька століть люди вже підкорять не тільки глибини океану, а й височінь неба? в усі часи жили сміливці, котрі своїми допитливістю та сміливістю стимулювали людство до розвитку, до підкорення нових вершин. ось, наприклад, ікар спробував долетіти до сонця на сконструйованих ним крилах, авіценна, який досліджував властивості різних трав, мінералів, розвивав медицину, леонардо да вінчі зробив неоціненний внесок до розвитку великої кількості наукових і мистецьких дисциплін. численні винаходи таких сміливців століттями складалися в скарбницю людства, деякі з них, наприклад, колесо, журавель на криниці, звичайна голка, сьогодні настільки буденними, що навіть складно уявити, що колись людство не мало таких предметів. досвід попередніх поколінь не тільки створює основу для життя сучасного людства, але й стимулює його до розвитку вже набутих та отримання нових знань. підкоривши воду, вогонь, повітря, атом, люди активно підкорюють космос, земні глибини, поглиблюють знання з дисциплін. протягом усього життя людство навчається й використовує набуті знання, передає їх наступним поколінням, тим самим змінюючи світ і самих себе.

На зеленому лузі, поцяткованому білими ромашками, біля самісінької синьої річки, граються лисенята. руденькі, з блискучою шерстю, з гострими вушками, вони бігають одне за одним, веселою вервечкою наввипередки, а то на землю догори лапками, перевертаються. знову схоплюються.  а то раптом одне лисенятко,   здається саме те найхоробріше, яке колись надумало поласувати зловленою рибою, починає бігати за трьома іншими, і вони моторно тікають ,не .  і ввижається, що звірята граються в піжмурки і навіть пісенька звідкись причувається  котилася торба з високого горба, а в тій торбі хліб паляниця, хто буде жмуриться невідомо хто співає пісеньку а таки причувається!