Як позначається буква й в звуковій схемі

Буква й позначаэться кружечком

Пантелеймон олександрович куліш народився 26 липня 1819 р. на хуторі поблизу містечка вороніж на чернігівщині в сім’ї заможного козака. навчався у новгород-сіверській гімназії та в київському університеті. учителював переважно в дворянських училищах та гімназіях. був заарештований за причетність до справи кирило-мефодіївського товариства. звільнившись після кількарічного адміністративного заслання, жив у петербурзі, де працював дрібним чиновником. одночасно займався видавничою діяльністю, активно співробітничав в українському журналі «основа». кілька років перебував на державній службі у варшаві, подорожував країнами західної європи. останні роки життя провів на власному хуторі мотронівка на чернігівщині. тут і помер 14 лютого 1897 р.

Найчастіше про науку історію говорять те, що вона може сучасникам не повторити помилок минулого. саме тому історію дуже важливо вчити і знати. якби наші предки не допускали великої кількості помилок, може бути, що ми б сьогодні жили в набагато кращому суспільстві та світі. але навряд чи варто шкодувати про минуле та їхні помилки, що було – те минуло. сьогодні наше завдання – на підставі фактів минулого творити чесну і справедливу сучасність.історія україни – дуже складна і неоднозначна. в історії нашого багатостраждальної держави зустрічалися світлі, радісні сторінки, але негативу все ж було значно більше. сторіччя безперервно українці були позбавлені власної держави і були змушені терпіти гніт інших народів. але далеко не всі смирно терпіли свою незавидну долю, серед українців завжди були й ті, хто готовий був покласти своє життя, щоб його країна стала незалежною і суверенною. багато з літературних творів, написаних українськими письменниками, мали те, що сьогодні у нас прийнято називати національною ідеєю. праці тараса шевченка, івана франка, михайла коцюбинського та багатьох інших мали величезний вплив на розвиток національної ідеї україни, й у всі часи мотивували наших співвітчизників боротися за рідну землю. їхні твори повняться історичними , ознайомлюватися з якими рекомендується кожному сучасному українцеві, який цінує свою країну, свій рід і, зрештою, самого себе.вивчаючи історію рідного краю, історію україни, можна дізнатися, що багато борців за незалежність і суверенність нашої країни були вбиті ворогами нашої державності, багато хто був закатований, сім’ї були зруйновані, а долі зламані і не підлягали реанімації. при цьому всі ті люди, які так сильно страждали, не хотіли нічого надприродного, вони хотіли всього лише бути господарями на своїй богом даній землі. хіба це погано чи неправильно? я впевнений, що ті, хто вивчає українську історію ретельно та уважно, вже ніколи не будуть ставитися з погордою до своєї країни. вони повинні розуміти, що сучасна українська суверенність і незалежність мала дуже велику ціну – життя тисяч або навіть мільйонів людей, таких же, як ми, українців. чи можна після цього не цінувати україну? найцінніше, що є у кожного українця, це його батьківщина. навіть самі далекі наші предки боролися або як мінімум бажали того, щоб україна була повноцінною державою. зрадити ідею незалежності означає зрадити своїх предків, зрадити свій рід. історію ж необхідно вчити, щоб знати все про цю боротьбу, знати її приклади, а також для того, щоб не повторювати помилки тих, хто недостатньо добре боровся або вважав, що його країна – це не його справа.