Як дописати твір на суспільну тему"майбутнє моєї держави залежить від мене"?

Часто в житті бувають моменти коли нестерпно болить за мою державу. коли як безсоромно паплюжать її мову, зводять нанівець всі традиції, нищать культурну спадщину та потім жаліються, що не достатньо щасливі у своїй країні, не достатньо комфортно себе почувають. а подумати про те, що для свого ж світлого майбутнього у цій державі варто було б з повагою ставитись до культури та всього, що було виборено у важких війнах нашими ді та праді, занадто важко, адже куди простіше кинути папірець на вулиці і нарікати на інших, що у нас брудні вулиці міст, так, що й соромно показувати туристам! як боляче, що багато людей так думають і роблять. але я вірю, що переживши стільки лих зазнавши стільки бід і нещасть наша україна буде процвітати, а наш народ буде пишатись собою, за те, що створили, зберегли та розвивають таку могутню і багату країну. країну з найродючішими чорноземами, країну з найщирішими людьми, країну з найцікавішою та найбагатшою культурою, країну з величною історією, та країну, з найщасливішими жителями! майбутнє моєї держави залежить від мене і таких як я! за інших я ручатися не можу, але від себе скажу з гордістю та відповідальністю, що я зроблю усе можливе і неможливе, але моя україна, яку я люблю понад усе і не бачу сенсу життя без її осяяного майбутнього, буде процвітати і весь світ з цікавістю та заздрістю спостерігатиме за її розвитком! люди зі всього світу приїжджатимуть, щоб подивитись на славні карпати, на шацькі озера, на чорне море, у старовинний та пройнятий історією львів, та ще на багато інших не менш цікавих визначних місць! а я йтиму по хрещатику, ведучи за руку своїх діточок і з гордістю та захопленням скажу: «ми-діти твої україно, а ти наша мати, що дала нам дорогу у світ! ».

новорічні свята - це час коли стається найбільше див. а дива - це і пригоди. кожну зиму стається щось фантастичне . але цю зиму я не забуду ніколи. одним нудним вечором я робила є завдання з . я дуже втомилась, тому взяла каву та підійшла до вікна подивитися на сніг . нічого дивного не сталося поки не підійшла моя молодша сестра , вона дуже набридала мені не давала відпочити. томі мені довелось якось відволікти її від мене. я вигадала та розповіла їй історію про вбивцю-двірника, що живе біля нашого дому. я невіть і не пам'ятаю як мені ця дурниця прийшла у голову. ось мам пійшла на роботу і ми залишились удома одні. ми почули якісь шорохи , і моя сестра почала боятися. нам довелось вийьт на вулицю , щоб дізнатись, що там шурхотіло. то прибирав лоптою сніг стерий двірник. ви навіть не уявляєте вираз обличчя моєї сестри . вона закричала , тому і дідусь-двірник злякався теж. через пару секунд він розсміявся, бо зрозумів , що злякалася вона саме його.це було незабутньо . дідусь виявився дуже милим чоловіком. він розповів дуже цікаву історію зі свого життя , та дав нам по льодянику. ось такі зимові

Відповідь:- Привіт,а ти знаєш,я хочу прийняти участь у конкурсі

- Ха ха,як смішно,ти і пори слів не скажеш,хоча ні,ти взагалі нічого не скажеш

- Ні,усі мене хвалять і кажуть що я молодець,мама та в чителі мною пишаються...

- Звісно пишаються ти ж ботан,даю сто відсотків,що на конкурс тебе мама відправила або наша вчителька з української мови

-Так так,можливо ті й правій,але с писуеш ти у мене,а не укогось іншого з класу

-Ну добре-добре вибач,успіхів тобі у конкурсі

-Дякую,ну бувай

-До зустрічі завтра

Пояснення: