Як ти гадаєш чому шия в сина стала тоншою а в батька товщою жив собі такий собі роботящий чоловік. і мав він сина івана. на вроду красень, а до роботи — ледар з ледарів, яких світ не бачив. якось і питає в нього батько: — чи не пора тобі, синку, за якусь справу братись? а той стоїть та лише потилицю чухає. — та не знаю, тату, може й пора, тільки за яке ж діло мені братися? — добре, — каже батько, — підемо по світі, глянемо, як інші живуть. може, щось знайдеться і для тебе таке, що до серця припаде. зібрались і пішли. ішли вони ішли, ніякої роботи не бачать. аж гульк, під лісом бик пасеться. — я цього бика заберу! — говорить син. — що ж, — зітхає батько, може, й гріх, але кради, якщо хочеш. зловив іван бика на налигач та і повів додому. а батько тим часом пішов до сусіднього села провідати свого знайомого. повернувся додому пізно, але того ж вечора зарізали бика і зварили багату вечерю. син затулив ряднами вікна, щоб ніхто не підгледів, а потім сіли вечеряти. — почекай, — каже батько, — давай спочатку поміряємо свої шиї: чия товща. а потім побачимо, хто з нас погладшає після вечері. поміряли шиї, взялися за їжу. батько їсть повагом, ніби в гостях, а син поспішає, немов на пожежу. загавкає собака, син мерщій ховає все до припічка. і вночі не спав, усе йому здавалося, що господар бика з’явиться. майже місяць їли бика. повеселішав парубок. — ну що ж сину, — каже батько, — давай тепер поміряємо наші шиї. поміряли. у батька на два пальці шия товща стала, а в івана навпаки — ще тоншою стала. — це тому, сину, що ти крадене їв, — говорить батько. — а ви хіба, батьку, куповане їли? — дивується син. — еге, я їв своє, тому і погладшав, — примружив очі батько, —пам’ятаєш, я в село заходив? це тоді я хазяїну гроші за вола відносив. син аж рота розкрив від здивування. — ну, синку, пішли ще роботу шукати, може, ще щось украдеш? — ні, хай йому грець! — вигукнув син. — більше ніколи не буду красти. я разом з вами піду землю волами орати та хліб сіяти.