Нужно написать текст на украинском языке (на любую тему, кроме книг)​

Що ж важливіше наполегливість чи скромність? На мою думку ці дві риси досить важливі, адже якщо людина буде занадто скромною їй може бути важко прийняти важливі рішення, або по до у когось. Якщо ж бути занадто наполегливою людиною спілкування з іншими людьми може бути важким. Почнемо зі скромності. Ця риса вважається показником ввічливості, вихованості і хороших манер. Зі скромною людиною ше спілкуватись та знаходитися поруч, вона ніколи не нагрубить і не образить товариша або знайомого. Така людина завжди до у скрутній ситуації, підтримає і ніколи не буде вести себе так, наче він "вище" за всіх. Наполегливість також дуже хороша риса, але треба знати міру. Наполегливим людям ше приймати сладні рішення. Така людина завжди буде іти до своєї мети і дотримуватись своєї думки незважаючи на думки інших. Якщо ця людина відмовилась від якоїсь пропозиції то сперечатися з нею марно. Ця людина сильна духом та розумом. Я думающо ці дві риси важливі і немає зайвої. Якщо у одної людини наполегливість і скорність співіснують, то така людина буде першою у всьому.

що таке щастя? у кожного своя відповідь. на мою думку, щастя – то відчуття задоволення людиною своїх успіхів у праці, житті, приємні почуття від пізнанного, пережитого, побаченого, відчутого.

кожна людина цінує своє щастя і намагається утримати його подовше. скільки людей – стільки думок. одні вважають, що щастя у багатстві: шикарні особняки і  ій персонал в одесі, дорогі авто і прибутковий бізнес – все це для них складові щасливого життя. для інших щастя у здоров’ї рідних та близьких, у пізнанні світу, прилученні до мистецтва.

я вважаю, щаслива та людина, яка вміє бути успішною, духовно зростати – сама здобуває своє щастя, яким би воно не було.

у оповіданні олекси стороженка “скарб” щастя само прийшло до лежня павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення павлуся. у наш час діти сучасних скоробагатьків і акул бізнесу і є такими “павлусями-лежнями”, які часто ведуть паразитичний споживацький спосіб життя. чи позаздриш павлусеві? особисто я – ні! нічого не робити і “пухнути” від їжі – то не природно для людини розумної. а от в оповіданні “цвіт щастя” б.лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати   загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. вже сам пошук робить його щасливим. щастя не приходить саме, а дістається часто важкою працею.

оті для мене щастя – то своєрідний пошук чарівної квітки пізнання і натхнення. з насіннячка я рощу цю квітку, пізнаючи світ і людей. я щаслива, що мною пишаються мама і тато, радію усмішкам своїх сестричок, досягненням рідних. дякую богові за сонячний день і пташиний спів, за здоров’я рідних і достаток у родині, за успішно прожитий день, за зроблені справи.

отже, щастя для мене в успішному поступі життя. уявляю людське щастя як ясне сонечко, що світить для всіх і усміхається. тільки ті, що бояться яскравого проміння, не пізнають шасливих хвилин. щаслива людина випромінює позитивну енергію, обдаровує нею інших.   григорій сковорода писав: “щасливий той, кому вдалося знайти щасливе життя; але щасливіший той, хто вміє користуватися ним”. так користуймося ним!